885
Уявіть акулу, яка не стрімко розсікає воду, а спокійно «крокує» по кораловому дну на власних плавцях, немов дивна ящірка. Саме такого нового представника цього химерного клану описали морські біологи у водах східної Папуа Нової Гвінеї, про що розповідає Sci.News.
Що відомо коротко
- Виявлено новий вид «ходячої» акули роду Hemiscyllium у східній частині Папуа Нової Гвінеї.
- Ці акули пересуваються по дну, спираючись на чотири плавці, немов на лапи.
- Новий вид дістав назву еполетова акула Даджон (Hemiscyllium dudgeonae) з унікальним візерунком коричневих цяток і білих плям.
- Генетичний аналіз показав, що він найближчий до виду Hemiscyllium michaeli.
- Акула може бути дуже вразливою через обмежений ареал і мала домашня територія окремих особин.
Хто такі «ходячі» акули і чому вони взагалі ходять
«Ходячі» акули належать до килимових акул — це невеликі, придонні хижаки, які живуть на рифах, у заростях морської трави та мангрових лісах. Замість того щоб активно плавати, вони ніби «грають у твіст» власними плавцями, відштовхуючись ними від дна і пересуваючись крок за кроком.
Більшість представників цієї групи виростають лише до 70-80 см, а навіть найбільші відомі особини досягають приблизно 1,07 м. Їхній світ — це мілководні прибережні води, зазвичай не глибше 10 м, хоча деяких фіксували і до 50 м глибини.
Такі акули активні переважно вночі і тримаються дна. Вони відкладають яйця в невеликі овальні капсули, які лишають просто на морському дні. Це схоже на те, як птах відкладає яйце в гніздо, але без самого гнізда — тому нащадки не здатні далеко розселитися.
Новий вид з «веснянками» і «оком» за головою
Команда під керівництвом докторки Крістін Даджон (Christine Dudgeon) з Університету Соншайн-Кост досліджувала «ходячих» акул у східній Папуа Новій Гвінеї, де про цю групу досі було відомо небагато. Під час обстежень у провінції Мілн-Бей у 2023–2025 роках науковці натрапили на рибу, яка не вписувалася ні в один відомий вид.
Новий вид отримав назву еполетова акула Даджон (Hemiscyllium dudgeонаe) — на честь дослідниці. Її легко впізнати за особливим «малюнком»: по тілу розкидані коричневі «веснянки», між якими проглядають білі плями й штрихи, а позаду голови розташована помітна пляма, схожа на велике око. Такий «фальшивий погляд» може збивати хижаків з пантелику.
Генетичні дані показали, що ця акула є близькою «родичкою» виду Hemiscyllium michaeli, але достатньо відмінною, щоб вважатися окремим видом.
Надзвичайно маленький світ «ходячих» акул
Один з найбільш дивних фактів про цих тварин — наскільки обмежене їхнє «маленьке королівство». Окремі акули живуть на території від кількох сотень квадратних метрів до кількох квадратних кілометрів. Це якби все ваше життя вміщалося в декілька вулиць чи в один невеликий район міста.
Через низьку рухливість і звичку триматися дна, а також через те, що яйця просто залишаються на місці, «ходячі» акули поширюються дуже повільно. Тому кожен вид прив’язаний до досить обмеженої ділянки моря. У поєднанні з тим, що рід Hemiscyllium зустрічається лише в Австралії та на острові Нова Гвінея, це створює унікальний «острівець» різноманіття килимових акул, тісно пов’язаний зі складною історією руху літосферних плит і змінами рівня моря.
Саме через таку «домашність» і дрібні ареали новий вид Hemiscyllium dudgeонаe може виявитися особливо вразливим: якщо щось станеться з його невеликою ділянкою рифів, зникне й уся популяція.
Як дослідження змінює карту ареалів «ходячих» акул
У новій роботі команда не лише описала Hemiscyllium dudgeонаe, а й переглянула відомі ареали ще двох видів з Папуа Нової Гвінеї — Hemiscyllium michaeli та Hemiscyllium hallstromi. Раніше науковці вважали, що різні види «ходячих» акул чітко розділені природними бар’єрами, такими як річки або глибокі ділянки моря.
Нові дані показують іншу картину: у східній частині Папуа Нової Гвінеї ареали видів можуть перекриватися, хоча самі акули різних видів при цьому, за спостереженнями, не співіснують на одних і тих самих мікроділянках. Тобто на «великій мапі» їхні області проживання накладаються, але якщо зменшити масштаб до конкретного рифу, там панує лише один вид.
Дослідники вже зараз припускають, що нововідкритий вид потребує охоронного статусу. Вони планують зібрати більше даних під час наступної експедиції, щоб у Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) була підстава оцінити його як Вразливий або навіть Під загрозою зникнення.
Загалом рід еполетових акул у Папуа Новій Гвінеї налічує тепер уже 10 видів, з яких п’ять уже занесені до списку видів, що перебувають під загрозою зникнення, за критерієм B Червоної книги IUCN. Цей критерій застосовується лише приблизно до 3% усіх акул, що підкреслює особливу вразливість цієї групи.
FAQ
Це відкриття вже офіційно визнане науковою спільнотою?
Так, опис Hemiscyllium dudgeонаe опубліковано в рецензованому журналі Journal of the Ocean Science Foundation. Це означає, що робота пройшла наукову експертизу, а новий вид офіційно додано до класифікації «ходячих» акул.
Чому новий вид знайшли лише зараз, якщо акула живе на мілководді?
«Ходячі» акули мають дуже маленькі ареали й можуть мешкати на окремих, відносно ізольованих ділянках рифів. Деякі регіони східної Папуа Нової Гвінеї досі вивчені слабо, тож нові обстеження відкривають види, які раніше просто не потрапляли в поле зору біологів.
Чи становлять «ходячі» акули небезпеку для людини?
За наявною інформацією, ці невеликі придонні акули не становлять суттєвої загрози людині. Вони живуть на мілководді, але зазвичай уночі, полюючи на дрібну здобич, і не демонструють агресивної поведінки щодо дайверів чи плавців.
Як відкриття одного виду допомагає охороні океану загалом?
Нові види з дуже обмеженими ареалами є «індикаторами» стану локальних екосистем. Якщо територія, де живе така акула, деградує, разом із нею зникає цілий комплекс видів. Тож розуміння того, де саме мешкають ці риби та наскільки вони вразливі, допомагає планувати ефективніші морські заповідні зони.
Крихітна акула, що «крокує» по рифу на плавцях, виявляється настільки прив’язаною до свого клаптика океану, що будь-яка зміна в ньому може вирішити її долю. І в цьому є нагадування: навіть найменші та найнезвичніші мешканці моря залежать від стабільності свого світу не менше, ніж ми — від нашого.
Вчені відкрили акулу, що «ходить» по дну біля Папуа Нової Гвінеї з’явилася спочатку на Цікавості.
