Як людей будили до появи будильників та у яку професію один із способів переріс, читайте на Atlas Obscura.

Що було замість механічних будильників?

У 19 століття та аж до 20 століття людський будильник був відомий як «кнокер-ап» (knocker-upper). Такі люди тинялися вулицями та будили клієнтів вчасно на роботу, і за це отримували оплату. Робили це зазвичай таким способом: стукали у вікна.

Однією із найвідоміших у цій професії була Мері Сміт з Іст-Енда, робітничого району Лондона. Якось жінку навіть сфотографували під час цієї дії. Вона щоранку прокидалася о третій, крім неділі, та за допомогою стріли для гороху будила місцевих робітників, отримуючи за це 6 пенсів у тиждень.

Її конкурентом був старий чоловік, який працював в іншому районі. Він виконував свою роботу за допомогою вудки, щоб постукати по вікнах.

Зауважте! Регульовані версії будильників були винайдені ще до середини 19 століття, але вони були дорогими та ненадійними.

Загалом такі методи були доволі поширеними по всьому Сполученому Королівству. І вони були найнадійнішими, адже «кнокер-апи» не відходили від дому, поки не переконувалися, що їхні клієнти прокинулися.

Як працював метод зі свічкою?

Водночас послуги «живих будильників» були не єдиними. Ще раніше до цього люди використовували свічку та гострі предмети, які виконували роль сучасного таймера.

У свічку встромляли металеві шпильки, голки або ж невеликі цвяхи на певній висоті, розраховуючи час горіння. А коли полум’я доходило до потрібної позначки, шпилька випадала та гучно вдарялася об металеву підставку. Такий звук мав розбудити господаря.