644
В українських кінотеатрах стартував прокат супергеройського фільму DC Studios – «Суперґьорл». Це історія про Кару Зор-Ел або ж Суперґьорл, родичкою Супермена. Її пригоди ведуть героїню небезпечних випробувань, складного вибору, боротьби за справедливість та неочікуваних знайомств. Одним з таких “знайомих” став Лобо – космічний брутальний байкер у виконанні Джейсона Момоа. У екслюзивному матеріалі ПроШоКіно актор розповідає про свою співпрацю Пітером Сафраном і Джеймсом Ганном, бажання зіграти антигероя та власне сам фільм.
Про співпрацю з Пітером Сафраном і Джеймсом Ганном, коли вони очолили DCU
Я працюю з Пітером уже дуже давно, і Джеймса теж знаю вже багато років. І це була роль моєї мрії. Я завжди думав, що колись зіграю його. Я навіть казав усім, хто хотів би спробувати цю роль: спробуйте кинути мені виклик! Тож щойно я почув новину про DC Studios, одразу написав їм. Якщо чесно, я навіть сподівався, що будуть прослуховування, тому що хотів цю роль більше за будь-що. Думаю, я писав їм просто через захоплення їхнім новим етапом. Мовляв: не знаю, які у вас плани, але ось одна з ідей.
Про те, чому Лобо — це роль його мрії
Я люблю антигероїв. Люблю персонажів, які можуть бути одночасно і хорошими, і поганими, але при цьому живуть за власним кодексом. Мені здається, десь глибоко всередині в ньому є щось від самурайського кодексу. І, звісно, мені подобаються його дреди, мотоцикли, його брудний язик, те, що він такий грубий у всьому, і те, що він не боїться дати будь-кому в обличчя й вплутатися в бійку. Це просто дуже класний комікс, на якому я виріс і який люблю. Це був єдиний комікс, який я збирав повністю. У мене було багато випусків Spawn, були різні комікси видавництва Image, але Лобо був одним із найголовніших для мене. Тому я вирішив: треба спробувати.
Про співпрацю з режисером Крейгом Гіллеспі
Крейг створив неймовірний світ. Насправді вперше ми зустрілися в Legacy Effects, де можна побачити всю аніматроніку — речі, які зараз майже не зустрінеш у кіно. Було дуже круто відчути атмосферу, яка трохи нагадувала «Зоряні війни», коли все знаходиться прямо перед тобою, усе реально присутнє на майданчику й потрапляє в камеру. Усе, що ми знімали, було тут і зараз, без великої кількості візуальних ефектів. Як актор ти буквально можеш насолоджуватися цим.
Про цю версію Кари Зор-Ел/Суперґьорл
Вони (сценаристи – ред.) чудово прописали її, і я думаю, що її персонаж вийшов неймовірним — усі її труднощі, випробування, переживання, розвиток і те, через що вона проходить. Мені здається, наші персонажі цілком могли б сісти разом і випити. І мені подобається її швидкий розум і зухвалий язик.
Про перевтілення в Лобо
Мабуть, єдиний раз, коли я переживав подібне відчуття «вау»-перевтілення, був під час роботи над «Акваменом», коли вперше одягнув золотий костюм. Приблизно так само було й із Дрого. Але з Лобо все ще масштабніше: у мене закрито буквально все тіло, в очах — величезні склери. Руки… усе стає цим персонажем. І коли я вдягаю весь образ, він ніби сам виходить назовні. На початку я трохи нервував, але щойно весь грим і костюм були готові, дивишся на себе і думаєш: «Ого». З’являються роги, ти ніби ховаєш самого себе назад усередину і виходиш на майданчик уже Лобо.
Про роботу з Робом Інчем і командою каскадерів під час сцен на Spacehog
Працювати з командою Роба було неймовірно. Усі каскадери були чудові. Це досить непросто, коли на тобі весь цей костюм. Вони грали Бригандів, були в повному обладунку, тож ми всі проходили через це разом. Думаю, мій перший день зі сценами екшену був дуже кумедним. Усі хлопці знають, що я вмію їздити на мотоциклі, але тут є вогняна куля позаду мене, я маю різко рушити, а потім натиснути на гальмо правою рукою, що вже само по собі незвично. Воно гальмує, але це ще й електробайк, тому він досить незграбний. До того ж на ньому встановлені ракети, тож він не може робити все те, що тобі хочеться. Хоча виглядає це дуже круто.
Отже, ми стартуємо, заїжджаємо в кадр, я маю ефектно пустити мотоцикл у ковзання, поки камера на крані рухається вперед. Одночасно потрібно витягнути сигару з рота, сказати репліку й точно стати на свою позначку, поки вся ця конструкція летить просто на мене. Було дуже весело. Ось так і відбулося знайомство глядачів із персонажем.
Такі сцени завжди складні. Наприклад, в «Аквамені» мене скидали крізь стелю, і я мав приземлитися на ноги. Але треба було пролетіти крізь отвір розміром із власне тіло, і якщо хоч трохи нахилишся вперед — тебе просто вирубить. Тож потрібно було буквально впасти крізь підлогу й ще подумати, чи правильно станеш після приземлення. Я навіть підлоги не бачив. А цього разу позаду мене вогняна куля, я лечу на швидкості, маю потрапити точно в позначку, витягнути сигару й сказати репліку. Але я подумав: «Та чорт забирай, звісно, я можу. Я ж Лобо. Хто, як не я?»
