1267
Літій — найважливіший елемент зеленої енергетики: без нього неможливі ні акумулятори електромобілів, ні системи зберігання сонячної та вітрової енергії. США стрімко розгортають власний літієвий видобуток, щоб зменшити залежність від Китаю. Але є проблема, яка ще не потрапила в центр суспільної дискусії: майже всі перспективні літієві родовища розташовані в аридному Заході США — саме там, де зміна клімату вже змінює, коли і для кого доступна вода. Нове дослідження Colorado School of Mines, опубліковане 30 квітня 2026 р. у журналі Nature Water (DOI: 10.1038/s44221-026-00639-4), показує: потепління не лише скорочує загальні запаси води — воно змінює її розподіл упродовж року таким чином, що навіть наявні права водокористування можуть виявитись неспроможними.
Що відомо коротко
- Автори: Стівен М. Сміт (економіст, Colorado School of Mines) і Едріен М. Маршалл (гідролог і дослідниця клімату, Colorado School of Mines); Nature Water, DOI: 10.1038/s44221-026-00639-4, опубліковано 30 квітня 2026 р.
- Метод: новий показник SDoT (standard deviation of timing) — стандартне відхилення часового розподілу водотоку впродовж водного року; аналіз еталонних гідрологічних станцій по всіх США.
- Ключовий висновок: у більшості регіонів Заходу США SDoT знижується — тобто водотік концентрується в коротший відрізок року. У Сході — навпаки, підвищується (рівномірніший розподіл).
- Наслідок для прав водокористування: коли той самий річний обсяг стоку стискається в коротший пік, старші власники водних прав можуть фактично отримувати менше — навіть без зменшення загального обсягу.
- Зв’язок із літієм: понад 70 літієвих проєктів у дев’яти штатах США перебувають на стадії розвідки або отримання дозволів, більшість — у посушливому Заході, де водотік вже нестабільний.
Парадокс зеленого переходу: літій потребує води
Видобуток літію — надзвичайно водоємний процес. Відкрита розробка кам’яних порід (звана «твердим» або «скельним» видобутком) вимагає великих обсягів води для промивання руди, охолодження обладнання і придушення пилу. Наприклад, нова відкрита літієва шахта Thacker Pass у Неваді, що наразі будується, використовуватиме 1,6 мільярда галонів (~6 млрд літрів) води щорічно протягом 41 року свого існування — достатньо для водопостачання 53 000 американців.
Видобуток із сольових розсолів потребує сотень тисяч галонів прісної води на одну тонну добутого літію. А технології прямого вилучення літію (DLE), що подаються як більш екологічні, також залежать від водопостачання.
Одна Срібна вершина (Silver Peak) — єдина нині діюча літієва шахта США в Неваді — вже стала причиною серйозних занепокоєнь. У 2020 р. вона відкачала понад чотири мільярди галонів солонуватих та прісних підземних вод. Центральне водне управління Неваді встановило: у районі Клейтон-Веллі рівень підземних вод падає саме через видобуток. «Тривожні дзвони вже пролунали», — заявив виконавчий директор управління Джефф Фонтейн.
Що показало дослідження: важливо не лише «скільки», а «коли»
До цього часу більшість гідрологічних досліджень концентрувалась на двох питаннях: скільки загалом доступно води і коли настає пік стоку. Дослідження Сміта та Маршалл ставить нове питання: як водотік розподіляється впродовж усього водного року — і як цей розподіл змінюється через потепління.
Для цього вчені застосували показник SDoT — стандартне відхилення моменту водотоку. Якщо SDoT зменшується, потік стає більш сконцентрованим у часі (наприклад, весняний пік стає крутішим і коротшим). Якщо збільшується — більш розподіленим протягом року.
Аналіз еталонних гідрологічних станцій США виявив стійку тенденцію: на Заході SDoT переважно знижується, особливо в безснігових регіонах. Причина — потепління змінює баланс між сніговим стоком і дощовим живленням: більше опадів йде у вигляді дощу (рівномірніше розподіленого) замість снігу (що накопичується взимку і стрімко тане навесні). У регіонах, де сніговий покрив ще домінує, картина складніша: тепліші роки можуть давати ширший розподіл потоку.
«Коли той самий річний обсяг стоку концентрується в коротший відрізок часу через вищі температури, старші власники водних прав — ті, що мають найдавніші претензії — можуть фактично отримувати менше води, ніж коли потоки рівномірно розподілені протягом року», — пояснила Маршалл.
Доктрина першочерговості і нові конфлікти
На американському Заході права водокористування регулюються доктриною першочерговості (prior appropriation): «перший прийшов — перший обслуговується». Власники найдавніших прав мають пріоритет; лише після задоволення їхніх потреб отримують воду молодші претенденти.
Нові літієві шахти — молоді претенденти: вони будуть останніми в черзі. Але дослідження Сміта та Маршалл виявило тривожну закономірність для гірського Заходу (Intermountain West): роки з нижчими загальними запасами води мають тенденцію мати більш рівномірно розподілений потік. Це означає, що саме в найпосушливіші роки молоді претенденти отримують ще менше — і потрапляють у найгірше становище, коли потреба у воді найгостріша.
Команда продемонструвала цей ефект теоретично і через аналіз витоків річки Ріо-Гранде у південному Колорадо. «З огляду на те, що дефіцит води охоплює дедалі більше регіонів країни, ми сподіваємось, що наші результати дадуть нові орієнтири для тих, хто адаптується до мінливого та невизначеного майбутнього», — сказав Сміт.
Більш ніж 70 проєктів: масштаб проблеми
Масштаб ризику стає зрозумілішим у контексті: журналісти Howard Center виявили понад 70 літієвих проєктів у дев’яти штатах США — від Каліфорнії до Північної Кароліни, — що перебувають на різних стадіях розвідки або отримання дозволів. Лише в Неваді 28 шахт намагаються розпочати роботу в радіусі 80 км від діючої Silver Peak.
При цьому регуляторна база значною мірою спирається на Закон про гірничодобувну промисловість 1872 р. — написаний ще за часів, коли законодавці просто не замислювались про вплив на водопостачання. «Ми маємо справу з регуляторною базою, заснованою на 1872 році — 150-річному федеральному законі, який за своєю суттю є дозвільним», — констатував конгресмен Рауль Ґріхальва.
Дослідники підкреслюють потребу в нових підходах до оцінки впливу на довкілля — таких, що явно враховують зміну клімату і її наслідки для доступності води на десятиліття вперед.
Цікаві факти
Один тон літію потребує від 100 000 до 800 000 літрів прісної води при видобутку з розсолів — залежно від технології та концентрації. При скельному видобутку цифри також значні: шахта Thacker Pass споживатиме ~6 млрд літрів на рік.
Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) прогнозує, що попит на літій зросте в 10 разів до 2050 р. — переважно через стрімке розгортання електромобілів. У 2024 р. продано понад 17 млн електромобілів у світі.
Майже всі відомі літієві родовища США знаходяться в посушливому Заході — Неваді, Каліфорнії, Аризоні, Юті — де зміна клімату вже скорочує запаси снігу і збільшує частоту посух.
Озера Пауелл і Мід на річці Колорадо — найбільші водосховища американського Заходу — заповнені менш ніж на дві третини після десятиліть посухи. Будь-яке додаткове навантаження від промислового водокористування тільки посилює кризу в басейні Колорадо.
Правова система водних прав Заходу США — одна з найскладніших у світі. Деякі права сягають XIX ст. і мають абсолютний пріоритет. Нові шахти, що отримують права останніми, у разі посухи можуть залишитись без жодної краплі законно виділеної їм води.
FAQ
Чому видобуток літію потребує так багато води? Скельний видобуток потребує промивання руди, придушення пилу і охолодження. Видобуток із розсолів передбачає відкачку великих обсягів підземних вод. Навіть технології прямого вилучення (DLE), що вважаються більш ощадливими, залежать від водопостачання для промивання і обробки. В умовах пустельного Заходу, де підземні води поповнюються повільно, такий тиск може бути незворотним.
Що таке доктрина першочерговості у водному праві? Це правовий принцип американського Заходу: право на воду надається тому, хто першим її використав. Власники найдавніших прав задовольняються першими; молоді претенденти — лише якщо залишається вода. Нові літієві шахти з новими правами автоматично стають у кінець черги.
Як конкретно зміна клімату впливає на доступність води для шахт? По-перше, загальний стік може зменшуватись через менше снігу. По-друге — і це нове відкриття — той самий річний обсяг стоку може «стискатись» у коротший пік, після якого довгий сухий сезон. Шахти, що потребують рівномірного водопостачання цілорічно, опиняються у складнішому становищі, навіть якщо загальна річна кількість опадів не зменшилась.
Чи є технологічні рішення для зменшення водоємності видобутку літію? Так. Технології DLE обіцяють знизити водоспоживання, замінивши випарювальні ставки на хімічну адсорбцію. Проте вони ще не повністю доведені у промисловому масштабі, і деякі дослідження показують, що DLE може споживати більше прісної води, ніж класичне випарювання розсолу. Питання залишається відкритим.
WOW-факт: Єдина діюча літієва шахта США — Silver Peak у Неваді — у 2020 р. відкачала понад 4 мільярди галонів (більш ніж 15 млрд літрів) підземних вод. При цьому в радіусі 80 км від неї ще 28 нових шахт намагаються отримати дозволи. Вся ця конкуренція за воду — в регіоні, де підземні води настільки давні й повільно поповнювані, що вчені кажуть: «гідрологічна система реагує на зміни дуже повільно». Ми можемо осушити ці резервуари задовго до того, як вони встигнуть відновитись.
Нова загроза для зеленої енергетики США — дефіцит води для літію з’явилася спочатку на Цікавості.
