146
Спостерігаючи за тим, як ваш пухнастий улюбленець завзято крутить колесо посеред ночі, ви точно не раз замислювалися: «Навіщо він це робить?» Хом’яку просто нудно у своїй клітці, чи це ознака стресу?
Десятиліттями вчені вважали саме так. Біг у колесі зазвичай списували на «клітковий невроз» або ж такий собі аналог віджимань у тюремній камері. Проте дослідження останніх років доводять: ми сильно помилялися щодо мотивації гризунів.
Експеримент у дикій природі
Дослідниця Йоганна Меєр вирішила перевірити, чи дійсно біг у колесі є виключно наслідком неволі. Вона та її колеги розмістили бігові колеса у двох локаціях: у зеленому міському парку та в дикій зоні, закритій для людей. Протягом понад трьох років за допомогою камер вони фіксували поведінку диких тварин.
Результати виявилися приголомшливими. Дикі миші, які мали повну свободу пересування та купу «важливіших» справ, почали активно користуватися колесами! Їхні «тренування» за тривалістю майже не відрізнялися від забігів домашніх хом’ячків — іноді дика миша могла бігти без упину до 18 хвилин.
Спочатку вчені підозрювали, що мишей приваблює приманка, яку залишали біля коліс. Проте навіть після того, як їжу прибрали, гризуни продовжували приходити й крутити колесо абсолютно добровільно, без жодної зовнішньої винагороди.
До речі, атракціон зацікавив не лише мишей. На колесо зазирали землерийки, жаби і навіть слимаки (равликів довелося виключити з аналізу через їхній надто хаотичний рух). Проте миші виявилися головними фанатами спорту — на їхню частку припало 88% усіх забігів.
Секрет у дофаміні та чистій радості
Проте фізіологія — це лише частина розгадки. Головне питання: чому вони роблять це за власною волею? Гарланд упевнений, що відповідь захована в центрах винагороди головного мозку.
Кожного разу, коли гризун біжить, у його мозку виділяється дофамін — нейромедіатор, який відповідає за відчуття задоволення. Це дуже схоже на «ейфорію бігуна», яку відчувають люди під час тренувань у спортзалі.
Іноді миші в процесі бігу навмисно сповільнюються, роблять повний оберт на 360 градусів разом із колесом, наче на американських гірках, і біжать далі. Це не має практичного сенсу, крім одного — їм це подобається.
Це можна порівнятие з поведінкою собак або лошат, які іноді просто носяться полем без жодної причини, самотужки спалюючи енергію задля чистої радості руху.
Тож коли ваш хом’як знову заважатиме вам спати скрипінням свого тренажера, не хвилюйтеся. Він не страждає в неволі й не намагається втекти. Він просто отримує свій законний дофаміновий кайф.
Ба більше, цей рух можна використати з користю: нещодавно один винахідливий ютубер підключив колесо свого хом’яка до генератора і зміг заряджати телефон. І жодного натяку на експлуатацію — пухнастий атлет просто робив те, що закладено в нього самою природою!
Уроки для людей: корисні звички формуються змалечку
Дослідження виявили ще одну важливу закономірність, яка актуальна і для людей. Звичка до бігу закладається в ранньому віці.
Миші, які отримали доступ до бігового колеса відразу після того, як їх відлучили від матері (у віці 3 тижнів), у дорослому віці бігали значно більше за тих, хто не мав колеса в дитинстві. Їхня система винагороди в мозку була «переналаштована» на спорт на все життя.
