Силфій — рослина, яку Рим з’їв до зникнення заради любовного зілля

Юлій Цезар зберігав її у державній скарбниці поряд із золотом. Нерон, за переказами, отримав останній живий стебель і з’їв його. А попит на неї виявився настільки нестримним, що ціла рослина зникла з лиця Землі ще до падіння Римської імперії. У новому аналізі, опублікованому The Conversation дослідником Університету Маккворі Томасом Деріком, розбирається одна з найзагадковіших историй античності: як Стародавній Рим довів до вимирання найцінніший рослинний ресурс свого часу — силфій, що слугував одночасно засобом контрацепції, афродизіаком, ліками і делікатесом.

Що відомо коротко:

• Силфій (Silphium, лат.) ріс лише у вузькій смузі узбережжя Лівії поблизу античного міста Кірена.
• Він не піддавався культивуванню — рости міг виключно у своєму природному ареалі.
• Застосовувався у медицині, кулінарії, парфумерії та як перший відомий в історії засіб контрацепції.
• Рослина вимерла орієнтовно у I столітті н.е. — через понадмірне harvesting і, можливо, зміни ґрунту та клімату.
• Сучасні ботаніки розглядають турецький вид Ferula drudeana як найвірогіднішого «родича» або навіть самого силфію.

Що таке силфій і де він ріс

Силфій — рослина родини зонтичних, схожа на велетенський кріп або ферулу. За описом грецького ботаніка Теофраста, він мав товсте темне коріння, порожнисте стебло і виростав приблизно до 50 сантиметрів. Стебла смажили, корені їли з оцтом, а найціннішим продуктом була смола — «лазер» або «лазерпіцій» — що витягалась зі стебел і коренів, засипалась у борошно для зберігання й транспортувалась по всьому Середземномор’ю.

Рослина зростала виключно в одному регіоні — на пагорбах навколо Кірени в сучасній Лівії. Кірена стала найбагатшим містом Африки того часу саме завдяки монополії на силфій. Він навіть карбувався на монетах міста — як сьогодні карбують нафту на купюрах нафтодобувних країн.

Греки самі не збирали його: вони отримували рослину як данину від лівійських племен, які знали, як її правильно збирати й готувати. «Греки тих регіонів капіталізували і використовували ці корінні знання, створюючи та задовольняючи ринок для цього продукту», — зазначає Дерік. Ця модель — вилучення і монетизація знань корінних народів — залишається актуальною й у сучасній глобальній економіці.

Деталі: як силфій використовували і чому він був безцінний

Силфій унікальний тим, що поєднував в собі властивості, які у сучасному світі займають цілі аптечні полиці. Він лікував кашель, болі в животі, бородавки, гарячку, розлади травлення і навіть укуси змій. Пастухи годували ним худобу — вважали, що м’ясо стає ніжнішим і смачнішим. Його додавали в лентильну кашу та інші страви — межа між їжею і ліками в античності була значно розмитішою, ніж сьогодні.

Але головним скарбом силфію були репродуктивні властивості. Сорон Ефеський — провідний римський гінеколог свого часу — описав: жінки, що бажали запобігти вагітності або перервати вже наявну, мали випивати щомісяця дозу смоли розміром з горошину нуту. Існував і місцевий метод: шматок вовни, просочений соком силфію, вставляли в піхву.

«Ліки за вибором для контрацепції були силфієм», — зазначив історик і грецький фармаколог Джон Ріддл у своїх дослідженнях стародавніх засобів регуляції народжуваності. Ми не можемо перевірити реальну ефективність силфію — зразків для аналізу просто не існує. Однак родич рослини — асафетида — у 1963 році виявилась дієвим контрацептивом у дослідженнях на людях, що непрямо підтверджує стародавні описи.

Як його з’їли до зникнення

Якщо греки встановили норми збору силфію й суворо їх дотримувались, то давньоримські займанці Кірени ці правила проігнорували. Після того як Рим окупував регіон, видобуток різко зріс — без будь-якого обліку відновлюваності запасів. Юлій Цезар, за свідченнями, особисто вилучив і запасив 680 кілограмів смоли силфію, коли захоплював державну скарбницю.

Але стресовий видобуток — лише частина причин зникнення. Рослина не розмножувалась із насіння в умовах культивування — жодна спроба виростити її поза природним ареалом не вдалась. Один із варіантів: силфій був природним гібридом, нащадки якого виявились стерильними, тому він міг поширюватись лише вегетативно через коріння. Коли оригінальну популяцію виснажили — вона вже не відновилась.

Свою роль, очевидно, зіграло й опустелювання: північне узбережжя Африки поступово пересихало, змінюючи хімічний склад ґрунту, до якого силфій був надзвичайно чутливим.

Останній знаний екземпляр, за Плінієм Старшим, отримав сам Нерон. Він з’їв цей стебель. І на цьому все. Тисячолітня традиція вирощування, торгівлі та використання рослини обірвалась.

Чому це важливо для науки

Силфій — один із перших задокументованих прикладів вимирання виду через надмірну людську експлуатацію. І водночас перший приклад фармацевтичного рослинного ресурсу, втраченого до того, як його властивості були науково вивчені. Сьогодні вчені намагаються ідентифікувати живих родичів рослини, щоб хоча б частково відновити знання.

Аналогія з сучасністю болюча: через фальшиві звіти в інтернеті про нібито афродизіакальні властивості споріднених видів ферули вже ведеться надмірне збирання дикорослих рослин у Середземномор’ї — ботанічний сад Кью у Лондоні застерігає про реальну загрозу нового вимирання.

Паралелі простежуються і в сучасних знахідках із давньоримських поселень — вчені продовжують відкривати аспекти античної медицини та побуту, що вражають своєю практичністю й часом — ефективністю.

Цікаві факти

• Найпоширенішою версією походження сучасного символу серця є форма серцеподібного насіння силфію. Монети Кірени V–VI ст. до н.е. з зображенням плоду рослини вперше зафіксовані як можливе джерело цього символу в дослідженні Journal of Urology.
• Римський поет Катулл у любовній поемі писав, що кількість поцілунків зі своєю коханою має дорівнювати «кількості лівійських пісків у силфієносній Кірені» — вплітаючи рослину в поетичну формулу нескінченного кохання.
• Турецький ботанік у 2021 році заявив про відкриття виду Ferula drudeana у горах центральної Туреччини як найімовірнішого живого кандидата на роль силфію — проте більшість учених вважають, що остаточна ідентифікація без давніх насіннєвих зразків неможлива.
• Медики бенедиктинські монахи IX ст., переписуючи давньогрецькі медичні трактати, замінили силфій у рецептах на асафетиду — смердючу смолу, яка й донині є популярною спецією в індійській кухні.

FAQ

Чи справді силфій діяв як контрацептив? Ми не можемо це довести прямо — жодного зразка рослини не збереглося. Але його близький родич асафетида у дослідженнях 1963 року виявився ефективним засобом контрацепції на людях. Сучасний фенхель, теж споріднений вид, містить феруйол — речовину, що перешкоджає імплантації яйцеклітини.

Чи можна відновити силфій? Теоретично, якщо Ferula drudeana справді є тим самим видом або гібридом, деякі властивості можна дослідити. Але оскільки силфій, ймовірно, не розмножувався насінням, навіть відновлення популяції залишається майже неможливим без знання точної генетики і ґрунтових умов Кірени I ст. до н.е.

Навіщо давні римляни так захопились ним? Силфій поєднував у собі афродизіак, контрацептив, абортивний засіб, спецію і ліки. У суспільстві, де сексуальне життя еліти було надзвичайно активним, а медицина та кулінарія не розмежовувались, такий «все в одному» продукт не міг не стати безцінним — і небезпечно цінним.

Стародавні греки так берегли силфій, що встановили жорсткі квоти на його збір — порушення каралось. Але коли прийшли давні римляни, вони проігнорували ці правила й вичерпали запаси за кілька десятиліть. Це — перша достовірно задокументована екологічна катастрофа через надмірну експлуатацію рослинного ресурсу в людській історії. І сталась вона понад 2000 років тому — ще до того, як людство взагалі мало поняття про що-небудь на кшталт екології.

Силфій — рослина, яку Рим з’їв до зникнення заради любовного зілля з’явилася спочатку на Цікавості.

cikavosti.com