5
Нагадаємо, дерево обрізають, поки воно спить. Сік ще не рушив, бруньки не набрякли, і рани затягуються швидко, без зайвих сліз. Це ранній березень, іноді навіть кінець лютого в теплих краях — саме тоді секатор працює на користь. Але щойно бруньки починають набухати і з-під лусок виглядає зелений кінчик, час минув. Сік уже піднявся, дерево витрачає сили на пробудження, і кожна свіжа рана стає відкритою брамою для хвороб і слабкості. Тоді краще зачекати до літа й зробити лише легке прочищення. Рання весна — це вікно, яке зачиняється за лічені дні.
Гілки. Ті, що крадуть урожай, і ті, що його дарують
Не всі гілки однакові. Так, вовчки — це вертикальні пагони, що пруть різко вгору, ніби намагаються наздогнати небо. Вони товсті, гладкі, з великими листками і майже без бічних відгалужень. Такі гілки з’являються після сильної обрізки чи поранення і жеруть ресурси дерева з неймовірною жадібністю. Вони не родять, а лише витягують соки, перетворюючи крону на колючий їжак. Їх вирізають під саму основу.
Або, якщо шкода, намагаються випрямити горизонтально, прив’язавши до нижньої гілки. Горизонтальне положення заспокоює пагін і змушує його задуматися про плоди.
А ось кільчатки та плодушки — зовсім інші. Це короткі, криві, покручені гілочки, часто зморшкуваті й кострубаті. На кінці кожної сидить велика кругла пухнаста брунька — квіткова. Чим кострубатіша й старіша така гілочка, тим вона цінніша. Саме на цих скромних, ніби скручених пальцях дерево збирає свій урожай. Їх не чіпають. Вони — серце яблуні, її пам’ять про плодоношення.
Чому старе дерево не омолоджують за 1 підхід
Пам’ятайте, старе яблуневе дерево, що вже багато років дає плоди, не можна різати занадто сміливо. Якщо за 1 сезон прибрати більше двох-трьох великих гілок, дерево сприймає це як катастрофу. Воно відповідає масовим пробудженням вовчків — цілий ліс вертикальних пагонів, що вириваються з кожної рани. Крона густіє, світла стає менше, а сил на яблука — майже немає.
