6981
Вибір собаки має базуватися не лише на симпатії до породи, а передусім на способі життя майбутнього власника. Дресирувальник і біхевіорист Вілл Атертон назвав три породи, які йому подобаються, але яких він свідомо не обрав би для себе.
Про це повідомило видання Express.
Фахівець наголошує: кожна порода має свої особливості — від рівня активності до характеру і потреб у тренуванні.
Першою у списку Атертона є кангалська вівчарка. Він називає її однією з улюблених порід, відзначаючи спокій, силу та витривалість цих собак, а також їхню здатність самостійно охороняти худобу. Водночас така порода потребує значного простору, чіткої функції та специфічних умов утримання. За словами кінолога, його власний спосіб життя не дозволяє забезпечити собаці такі умови.
Другою породою він назвав кане-корсо. Атертон зазначив, що раніше мав такого собаку, однак той помер у молодому віці через спадкове захворювання серця. Попри те, що він високо оцінює цю породу і вважає її однією з найкращих серед мастифів, заводити таку ж собаку вдруге не планує. Причина — небажання відчувати, ніби новий пес «замінює» попереднього. Окрім цього, він підкреслює, що кане-корсо можуть створювати певні труднощі у вихованні та потребують відповідального підходу.
Третьою породою став джек-рассел-тер’єр. Кінолог зізнається, що має до них особливу прихильність, адже виріс поруч із такими собаками. Він високо оцінює їхню наполегливість, енергійність і характер. Однак водночас наголошує: ці собаки потребують значної уваги та постійної активності, що робить їх непростими у повсякденному утриманні.
Атертон додає, що для його способу життя більше підходять лабрадори, золотисті ретривери та німецькі вівчарки. За його словами, з ними легше працювати та досягати високих результатів у дресируванні.
Кінолог підсумовує: обираючи собаку, важливо керуватися не зовнішнім виглядом чи популярністю породи, а тим, наскільки вона відповідає реальному ритму життя власника. Він радить приймати рішення зважено і «думати головою, а не серцем».
