Хто найчастіше стає жертвою булінгу та чому потім ці ж підлітки можуть стати булерами

Нове дослідження показує, що ризик опинитися у цьому замкненому колі значно вищий для певних груп дітей, а наслідки можуть бути серйозними. Сьогодні кожен п’ятий підліток зізнається, що стикався з булінгом. І це не лише про образи в коридорах школи. Це про психологічний тиск, кібербулінг, ізоляцію та втрату відчуття безпеки. Про це розповіло видання SheKnows.

Булінг не лише поширюється, а й часто працює за циклічним сценарієм: ті, кого цькують, з часом можуть самі почати цькувати інших.

Хто перебуває в зоні найбільшого ризику

Дослідження, опубліковане в науковому журналі Child Psychiatry&Human Development, охопило понад 37 тисяч підлітків віком від 12 до 17 років. Результати показали, що найвразливішими до булінгу є ті, хто:

• має надмірну вагу чи ожиріння
• відчуває труднощі у спілкуванні та пошуку друзів
• народився поза межами країни (в ширшому сенсі — має міграційний досвід)
• живе з тривожністю, депресією, СДУГ і труднощами навчання

Важливо розуміти, що ці підлітки частіше опиняються не лише в ролі жертв, а й у ролі агресорів або обох одночасно.

Коли жертва стає нападником

Науковці говорять про небезпечну закономірність: досвід цькування підвищує ймовірність того, що підліток сам почне знущатися з інших. Це не про «поганий характер», а про:

• накопичені гнів і безсилля
• відсутність підтримки
• спробу повернути контроль у середовищі, де його бракує

Саме тому боротьба з булінгом — це не покарання, а робота з причинами.

Цифри, які не можна ігнорувати

Серед опитаних підлітків:

• 36,7% зазнали булінгу протягом року
• 2,1% — майже щодня
• 13,2% зізналися, що самі цькували інших

Це означає, що проблема торкається не «меншості», а цілого покоління.

Що справді працює

Ефективна профілактика булінгу потребує комплексного підходу: роботи зі ставленням учнів, підготовки шкільного персоналу та активного залучення батьків. Серед дієвих стратегій:

• зрозуміла й послідовна шкільна політика безпеки
• залучення батьків через доступні формати спілкування
• навчання вчителів реагуванню, а не ігноруванню
• підтримка ментального здоров’я підлітків

Роль батьків

Батькам варто бути активними союзниками своїх дітей і не боятися прямих запитань:

• «Як школа гарантує безпеку моєї дитини?»
• «Що робити, якщо це повториться?»
• «Які існують реальні механізми підтримки?»

Головна мета — не конфлікт, а впевненість, що правила справді працюють для конкретної дитини, а не лише на папері.

Булінг не загартовує і не «вчить життя». Він залишає сліди на самооцінці, психічному здоров’ї та довірі до світу. Говорити про нього відкрито, з фактами та емпатією — це перший крок до змін, бо безпечне середовище для підлітків — не привілей, а базова потреба.