4787
Більш детальне вивчення кліматичної історії Землі показало, що під час двох останніх великих дегляціацій — переходів від льодовикових епох до тепліших міжльодовикових періодів — танення Антарктичного льодовикового щита суттєво змінювало структуру вод Південного океану. Потоки прісної талої води посилювали стратифікацію, тобто розшарування океану на менш змішувані рівні, що тимчасово сповільнювало глобальну циркуляцію водних мас.
Дослідження, проведене міжнародною групою вчених під керівництвом Франсуа Фріпіа (Інститут хімії Макса Планка та Вільний університет Брюсселя) у співпраці з Принстонським університетом та Інститутом Альфреда Вегенера, показує: Антарктида відігравала значно активнішу роль у кліматичних перебудовах, ніж вважалося раніше.
Протягом останніх трьох мільйонів років клімат Землі неодноразово коливався між льодовиковими та теплими фазами. Коли льодовикові щити відступали, величезні об’єми прісної води потрапляли в океан. У Північній півкулі подібні процеси давно пов’язують із послабленням Атлантичної меридіональної циркуляції (AMOC), але вплив Антарктиди на Південний океан залишався недостатньо дослідженим, хоча саме цей океан з’єднує Атлантичний, Індійський і Тихий басейни та є ключовим вузлом глобальної циркуляції.
Південний океан також є одним із головних регіонів обміну вуглецю між атмосферою та глибинними водами. У глибокому океані зберігається приблизно у сто разів більше CO2, ніж в атмосфері, тому будь-які зміни перемішування вод безпосередньо впливають на клімат. Коли океан стає більш стратифікованим, ця «планетарна машина перерозподілу тепла і вуглецю» працює повільніше.
Щоб реконструювати давні умови, дослідники проаналізували осадові керни з Південного океану. У них збереглися мікроскопічні оболонки діатомових водоростей — природний архів, який фіксує ізотопний склад води та дозволяє відновити зміни температури, солоності й перемішування океану в минулому.
Результати показали, що поблизу Антарктиди під час дегляціацій стратифікація різко зростала через приплив прісної води. Однак у більш північних широтах дія сильних західних вітрів частково компенсувала цей ефект, сприяючи підйому глибинних вод і підтримуючи глобальну «вентиляцію» океану. Саме цей механізм міг сприяти вивільненню CO2 в атмосферу й посиленню потепління, яке завершувало льодовикові періоди.
Таким чином, Антарктида постає не просто як пасивний крижаний резервуар, а як один із ключових регуляторів кліматичної системи Землі. Розуміння того, як танення льодовикового щита впливає на стратифікацію та циркуляцію океану в минулому, допомагає точніше прогнозувати майбутні зміни клімату в умовах сучасного глобального потепління.
Танення антарктичного льоду порушило конвеєрний пояс світового океану Землі з’явилася спочатку на Цікавості.
