4641
Нове дослідження показує: попри глобальне потепління, локальна “плинність” видів не прискорюється — вона сповільнюється.
Команда з Лондонського університету королеви Марії (QMUL) проаналізувала глобальну базу даних досліджень біорізноманіття за останнє століття — у морських, прісноводних і наземних екосистемах. Результати, опубліковані в Nature Communications, суперечать поширеному припущенню, що зі зростанням температури екосистеми почнуть швидше “перемішуватися”, а види — активніше замінювати одне одного.
Натомість учені виявили, що з 1970-х років, коли глобальне потепління прискорилося, темпи локальної заміни видів знизилися приблизно на третину. Це стосується коротких часових інтервалів (1–5 років) і спостерігається в різних біомах — від альпійських луків до океанського дна.
Як зазначив провідний автор доктор Еммануель Нванкво, «природа функціонує як самовідновлювальний двигун, але зараз цей двигун сповільнюється».
Чому це відбувається?
Дослідники звернулися до концепції “множинних атракторів” — стану, за якого види змінюють одне одного через внутрішні біологічні взаємодії, навіть без зовнішніх змін клімату. Це можна уявити як безперервну конкурентну гру, де жоден вид не домінує постійно.
У здорових системах така динаміка підтримується великим регіональним пулом видів — своєрідним “резервом” потенційних колонізаторів. Але через деградацію середовищ існування, фрагментацію ландшафтів і втрату біорізноманіття цей резерв зменшується.
Менше доступних видів ? менше замін ? повільніший обіг.
Чому це тривожний сигнал?
На перший погляд, стабільність може виглядати позитивно. Але дослідники застерігають: екосистема, що не змінюється, може бути ослабленою. Якщо внутрішні процеси оновлення сповільнюються, система втрачає гнучкість і здатність адаптуватися до нових стресів.
Інакше кажучи, видима стабільність може приховувати:
- зменшення регіонального біорізноманіття,
- втрату потенційних колонізаторів,
- ослаблення екологічної стійкості.
Що це означає для кліматичних прогнозів?
Дослідження ставить під сумнів спрощену модель, де зміна клімату автоматично веде до швидших екологічних змін. Реальність складніша: внутрішня екологічна динаміка може бути важливішою за прямий кліматичний вплив.
Це означає, що:
- прогнозування майбутніх змін екосистем потребує врахування регіонального пулу видів;
- охорона біорізноманіття має значення не лише для збереження окремих видів, а й для підтримки “екологічного двигуна” загалом.
У підсумку, дослідження нагадує: глобальне потепління не просто прискорює процеси — воно може змінювати самі механізми функціонування природи.
Оскільки планета нагрівається, двигун природи зупиняється з’явилася спочатку на Цікавості.
