4824
Книжна культура античного світу формувалася через розвиток писемності, матеріалів письма та соціальних практик читання і переписування.
Античні автори залишили докладні описи повсякденного функціонування книжного ринку. Особливе значення мають свідчення Аула Геллія, римського інтелектуала ІІ століття н. е. Він згадує випадкове перебування в книгарні разом із поетом. «Там продавали “Анали” Квінта Фабія Піктора в примірнику хорошого і безсумнівного віку», — зазначає автор. Цей епізод демонструє раннє уявлення про текстологічну точність і цінність давніх списків.
Разом із тим Геллій описує суперечку між покупцем і продавцем щодо помилки в тексті. Покупець наполягав на наявності хиби, наводячи аргументи. Така сцена свідчить про критичне читання як елемент античної освіченості. Книга виступала не лише товаром, а й предметом інтелектуальної дискусії.
Походження писемності та різноманіття систем
Уявлення про походження писемності в давнину часто мали міфологічний характер. Єгиптяни вважали, що письмо створив бог Тот. Проте сучасна наука трактує писемність як результат тривалого соціального розвитку. Найдавніші знакові системи з’являються майже одночасно в різних регіонах.
Археологічні знахідки засвідчують раннє використання письма в Месопотамії, Єгипті та долині Інду. Табличка з Діспіліо датується п’ятим тисячоліттям до н. е. Її символи залишаються нерозшифрованими, однак більшість дослідників визнають їх письмовими. Це підтверджує нелінійний характер виникнення писемності.
Особливо показовою є еволюція грецького письма. Найдавніші тексти записувалися складовою системою, відомою як лінійне письмо Б. Ця система містила понад вісімдесят знаків. Пізніше греки перейшли до алфавіту, де кожен знак відповідав окремому звуку. Така зміна значно спростила навчання письму.
Матеріали письма і створення книги
Античні тексти фіксувалися на різних матеріалах. Пліній Старший згадує пальмове листя, кору дерев і свинцеві листи. «Для приватних документів — листи льону або воскові таблички», — зазначає він. Проте найпоширенішим матеріалом став папірус. Його виготовляли зі стебел рослини шляхом пресування смужок.
Папірусні аркуші склеювали в сувої, які могли досягати значної довжини. Деякі з них перевищували десять метрів. Сувої зберігали на полицях або в ящиках з етикетками. У комедії Алексіса персонаж радить шукати твір, читаючи написи на сувоях. «Там є Орфей, Гесіод, трагедії», — перелічує герой.
Процес написання книги вимагав спеціальних інструментів. Чорнило виготовляли з сажі та рослинної камеді. Писали очеретяним пером, яке називали «каламус». Помилки можна було стерти вологою губкою. За відсутності коштів автори використовували кістки або мушлі.
Часто письменники диктували текст писарям. Діо Хризостом радив уникати власноручного письма. «Краще диктувати секретарю», — зауважував він. Після редагування твір переписували й поширювали серед друзів і книготорговців. Так книга входила в культурний обіг античного суспільства.
Як виглядали книгарні та книги у Стародавній Греції й Римі з’явилася спочатку на Цікавості.
