3769
Еволюція російського «диво-захисту» на полі бою сягнула нового, майже абсурдного рівня. Після імпровізованих «мангалів» та суцільних «сараїв», які мали рятувати від дронів, окупанти почали монтувати на танки повноцінні морські контейнери. Таке «рішення» не лише свідчить про відчай, а й перетворює бойову машину на смертельну пастку для власного екіпажу.
Від “мангалів” до контейнерів: нова броня окупантів
На кадрах, що нещодавно з’явилися в мережі, зафіксовано щонайменше два російські танки, ймовірно модернізовані Т-80БВМ, оснащені безпрецедентним видом «захисту». Поверх башти та корпусу машин встановлені стандартні морські ISO-контейнери, які перетворюють танк на громіздку металеву коробку на гусеницях. Ця конструкція є логічним, хоч і дивним, продовженням попередніх спроб російських військових захистити техніку від атак з повітря, зокрема від FPV-дронів, які стали справжнім жахом для бронетехніки.
Конструкція виглядає як спроба створити суцільний панцир. У передній частині контейнера зроблено великий виріз для руху гармати, а з боків — отвори для відведення вихлопних газів, щоб екіпаж не задихнувся всередині. Зверху цей імпровізований «бункер» додатково прикритий металевою сіткою, що, ймовірно, є останнім рубежем оборони проти дронів, які атакують у найменш захищені горизонтальні проєкції. При цьому жодних сучасних засобів, як-от системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), на самій конструкції не помітно.
Ця «модернізація» є прямим наслідком неспроможності російського військово-промислового комплексу запропонувати ефективне заводське рішення проти нової загрози. Починаючи з простих решіток-«мангалів» над баштами, окупанти поступово нарощували площу та масивність своїх кустарних конструкцій. Вони перейшли до так званих «сараїв» або «цар-мангалів», що повністю вкривали танк, а тепер дійшли до використання готових промислових виробів. Це свідчить про те, що проблема атак з повітря для них стоїть надзвичайно гостро.
Чому цей “захист” насправді є пасткою для екіпажу
Головна проблема «танка-контейнера» полягає в тому, що його захисні властивості є ілюзією. Стінки стандартного морського контейнера виготовлені з кортенової сталі товщиною всього 1,5–2 мм. Цей матеріал призначений для захисту вантажів від погоди, а не для протистояння бойовим засобам ураження. Така «броня» не здатна витримати не те що влучання протитанкової ракети, а й може бути легко пробита уламками артилерійських снарядів чи навіть вогнем зі стрілецької зброї великого калібру.
Крім того, така громіздка надбудова створює безліч тактичних проблем. Додаткова вага, яка навіть після вирізання частини елементів може сягати кількох тонн, значно погіршує мобільність танка, збільшує навантаження на двигун і ходову частину. Та найголовніше — контейнер катастрофічно обмежує оглядовість для екіпажу. Механік-водій та командир практично позбавлені можливості бачити, що відбувається навколо, що перетворює бойову машину на сліпу та неповоротку мішень на полі бою.
Найстрашніше ж те, що в разі ураження танка такий «захист» перетворюється на братську могилу. Шанси екіпажу швидко покинути підбиту машину, що горить, наближаються до нуля. Стандартні люки, ймовірно, заблоковані або важкодоступні, а сама конструкція заважає евакуації. Будь-яке влучання, що спричинить пожежу чи детонацію боєкомплекту, гарантовано означатиме загибель людей усередині цієї металевої в’язниці, з якої немає виходу.
Поява «танків-контейнерів» — це не просто черговий курйоз війни, а яскравий маркер глибокої кризи. Російський ВПК виявився неготовим до викликів сучасної війни, зокрема до масового застосування FPV-дронів, тому армія змушена вдаватися до небезпечних імпровізацій. Хоча зовні такі конструкції можуть видаватися грізними, насправді вони роблять техніку повільною, сліпою та ще більш вразливою. Ця гонка «кустарних озброєнь» триватиме, але кожен новий винахід окупантів лише підкреслює їхню неспроможність знайти реальне, а не сурогатне, вирішення проблеми.
