2402
Археологічні розкопки в Казаль Лумброзо пролили світло на інструментальні інновації ранніх неандертальців і їхню взаємодію з мегафауною.
Слон, що загинув навесні понад 395 тисяч років тому, став джерелом їжі й матеріалів для кочових груп первісних людей. Про це свідчать «скинуті роги благородного оленя та лані», які вказують на сезон, та сліди молоткових ударів на кістках. Хоча м’які тканини не збереглися, дослідники вважають, що тварину використовували як падаль — добували кістковий мозок і виготовляли інструменти.
Кістяні знаряддя праці — рідкісний і цінний археологічний матеріал, оскільки такі об’єкти зберігаються гірше за кам’яні. «Їх використання… можливо, було випадком “необхідності”», — зазначає автор дослідження. Обмежений доступ до кременю змусив ранніх неандертальців шукати альтернативи: м’який вапняк, дрібні камінці та кістки великих тварин стали основою їхньої технічної адаптації.
Однією з таких адаптацій була “біполярна технологія” — примітивна, але ефективна техніка розщеплення каменю між двома твердими поверхнями. «Ця група була достатньо універсальною, щоб модифікувати свій технологічний репертуар», — йдеться в дослідженні. На стоянці знайдено також ручну сокиру, виготовлену з вапняку — каменю, непридатного для тривалого використання, але достатнього для разових робіт.
Мікроскопічний аналіз крем’яних лусочок виявив сліди роботи з м’яким матеріалом, можливо, м’ясом. Це свідчить про інструментальну активність одразу після загибелі слона. Усе це вказує на короткочасну, але інтенсивну зупинку, що супроводжувалась розробкою туші, виготовленням знарядь і подальшим переміщенням людей у пошуках укриття.
Це відкриття стало можливим завдяки уважній роботі римського археологічного управління. У відповідності до європейських норм захисту спадщини, розпочато амбітний дослідницький проєкт, який дозволив реконструювати деталі життя людей середнього плейстоцену. «Що саме ці кочові падальщики зробили з тілом цієї тварини?» — було ключовим питанням, на яке вдалося частково відповісти.
Палеоекосистема того часу була багата: поряд із прямобивневими слонами мешкали бегемоти, леви, вовки. Самі слони виконували функцію “інженерів екосистем”, розчищаючи ландшафт і створюючи сприятливі умови для інших видів. Природна смерть 40-річного самця стала частиною цього екологічного ланцюга — і унікальним археологічним свідченням.
Таким чином, Казаль Лумброзо став рідкісним вікном у повсякденне життя та адаптації первісних людей — їхню інженерну винахідливість, технічну гнучкість та інстинкт виживання у складному середовищі плейстоценової Європи.
Неандертальці обробляли слона і кували знаряддя з кісток з’явилася спочатку на Цікавості.
