2359
Заможні жінки того часу носили численні шари важкого одягу, що, безумовно, викликало потовиділення. Вони також носили високі перуки, які могли не мінятися днями. І, крім того, існує уявлення, що жінки й чоловіки в ту епоху взагалі не милися, тож, мовляв, мали страшенно тхнути.
Але чи справді так було?
Натомість насправді жінки й чоловіки того часу дуже переймалися тим, аби не пахнути неприємно. Це вважалося б справжнім жахіттям. Люди не хотіли, щоб їх відштовхували через запах, тому чистота була дуже важлива.
А як же люди підтримували чистоту?
Замість повноцінної ванни чи душу, що потребувало б багато гарячої води, розігрітої на плиті (а це займало багато часу й було доступно лише найбагатшим), зазвичай користувалися невеликими посудинами з водою для вмивання і обтирання частин тіла вологими ганчірками чи губками, а також миття ніг.
Так робили всі, хто дбав про чистоту. Вранці бідніші жінки використовували менші посудини, часто з холодною водою, і ганчірку, щоб швидко обмитися перед тим, як одягти корсет і сукню. Багатших жінок мили служниці.
Також широко використовували біде — воно було дуже поширене, особливо серед жінок. У посудину наливали воду, брали губку й милися, найчастіше після туалету. Згодом біде ставали дедалі вишуканішими й могли гармонійно вписуватись у інтер’єр кімнати. Дуже багаті могли дозволити собі цілу ванну з гарячою водою — це вимагало праці багатьох слуг, але навіть для найбагатших це було розкішшю, тож ванну могли приймати лише раз на тиждень.
Саме тому натільна білизна жінки — так звана сорочка — змінювалася щодня. Це був одяг, що щільно прилягав до тіла, вбирав піт і захищав верхнє вбрання.
Отже, можна сказати, що люди того часу не смерділи настільки сильно, як ми могли б очікувати. Так, мабуть, запах був сильнішим, ніж від людей сьогодні, але вони робили все можливе, аби залишатися чистими.
