373
Астрономи дослідили чорну діру, яка не лише поглинає матерію, але й, як з’ясувалося, зберігає історію речовини, що її оточує. Йдеться про систему GRO J1655−40 — подвійну зоряну систему, яка складається з чорної діри масою приблизно у 7 сонячних мас і зорі-компаньйона, що важить у 3 рази більше за Сонце. Завдяки цьому дослідженню вдалося не тільки заглибитися в еволюцію цієї конкретної системи, а й зробити крок до розуміння процесів утворення чорних дір у цілому.
За допомогою космічного телескопа «Чандра» вчені проаналізували спектри речовини навколо чорної діри та виявили сліди 18 хімічних елементів. Це дало змогу реконструювати склад і характеристики зірки, яка передувала утворенню чорної діри. Зокрема, встановлено, що зоря-попередник була набагато масивнішою за свою компаньйонку — приблизно у 25 разів важча за Сонце — і завершила своє існування вибухом наднової, викинувши більшість речовини в міжзоряний простір.
Попри те, що після перетину горизонту подій інформація про об’єкти дійсно втрачається, дані, які залишаються у навколишньому просторі, зберігають сліди історії загиблої зірки. І саме цей матеріал дозволяє астрономам відновлювати хронологію подій. Таким чином, твердження про повну «втрату» інформації під час народження чорної діри потребує уточнення.
Цей підхід, який можна назвати «зоряною археологією», відкриває нові можливості для дослідження еволюції подвійних зірок. Він дозволяє з’ясувати, за яких умов великі зорі стають чорними дірами або нейтронними зірками, а також моделювати процеси, що передують їх «смерті».
Метод реконструкції, застосований у випадку GRO J1655−40, може бути використаний і для вивчення інших подібних систем. Це зробить значний внесок у формування цілісного уявлення про те, як формуються та поводяться чорні діри в різних частинах нашої галактики.
Астрономи дослідили чорну діру, яка не лише поглинає матерію, але й, як з’ясувалося, зберігає історію речовини, що її оточує. Йдеться про систему GRO J1655−40 — подвійну зоряну систему, яка складається з чорної діри масою приблизно у 7 сонячних мас і зорі-компаньйона, що важить у 3 рази більше за Сонце. Завдяки цьому дослідженню вдалося не тільки заглибитися в еволюцію цієї конкретної системи, а й зробити крок до розуміння процесів утворення чорних дір у цілому.
За допомогою космічного телескопа «Чандра» вчені проаналізували спектри речовини навколо чорної діри та виявили сліди 18 хімічних елементів. Це дало змогу реконструювати склад і характеристики зірки, яка передувала утворенню чорної діри. Зокрема, встановлено, що зоря-попередник була набагато масивнішою за свою компаньйонку — приблизно у 25 разів важча за Сонце — і завершила своє існування вибухом наднової, викинувши більшість речовини в міжзоряний простір.
Попри те, що після перетину горизонту подій інформація про об’єкти дійсно втрачається, дані, які залишаються у навколишньому просторі, зберігають сліди історії загиблої зірки. І саме цей матеріал дозволяє астрономам відновлювати хронологію подій. Таким чином, твердження про повну «втрату» інформації під час народження чорної діри потребує уточнення.
Цей підхід, який можна назвати «зоряною археологією», відкриває нові можливості для дослідження еволюції подвійних зірок. Він дозволяє з’ясувати, за яких умов великі зорі стають чорними дірами або нейтронними зірками, а також моделювати процеси, що передують їх «смерті».
Метод реконструкції, застосований у випадку GRO J1655−40, може бути використаний і для вивчення інших подібних систем. Це зробить значний внесок у формування цілісного уявлення про те, як формуються та поводяться чорні діри в різних частинах нашої галактики.
