259
Астрономи вважають, що деякі супутники Урана можуть приховувати під своєю поверхнею океани рідкої води — подібно до того, як це відбувається на Землі. Найбільший інтерес викликають Умбріель та Оберон — два великі супутники, де, за новими дослідженнями, могли відбуватися прояви кріовулканізму. Це означає, що з глибин цих тіл могли вивергатися не потоки лави, як на Землі, а заморожена солона вода — ознака можливого підземного океану.
Дослідники базувалися на даних, зібраних майже 40 років тому апаратом Voyager-2, а також на спостереженнях за карликовою планетою Церера — тілом Сонячної системи, яке має подібні геологічні характеристики. На Церері було виявлено яскраві плями, пов’язані з викидами замороженої рідини, що, найімовірніше, походить з підземного резервуара. Ці спостереження стали основою для моделювання процесів на супутниках Урана.
На поверхнях Умбріеля та Оберона виявлено подібні плями, які можуть бути слідами кріовулканічної активності. Вчені припускають, що потужні удари астероїдів могли спричинити прорив крізь крижану кору й викид внутрішнього вмісту — переважно солоної води. Важливо, що такі океани, якщо вони досі існують, потенційно здатні підтримувати життя в мікробному форматі, як на Землі — у глибинах підлідних озер Антарктиди чи біля гідротермальних джерел.
Попри великий науковий інтерес, супутники Урана досі залишаються майже невивченими. Всі наявні дані — це спадок місії Voyager-2. Тому наукова спільнота наполягає на запуску нової дослідницької місії до Урана, яка б дозволила перевірити ці гіпотези та дізнатися більше про потенційно «живі» океани в межах Сонячної системи.
Планета Уран і її супутники залишаються загадкою не лише через своє незвичне обертання — фактично «лежачи на боці», — а й через незвичну атмосферу та мало вивчену геологію. Нові місії можуть не лише підтвердити існування підповерхневих океанів, а й кардинально змінити наше уявлення про межі життєздатності у космосі.
Астрономи вважають, що деякі супутники Урана можуть приховувати під своєю поверхнею океани рідкої води — подібно до того, як це відбувається на Землі. Найбільший інтерес викликають Умбріель та Оберон — два великі супутники, де, за новими дослідженнями, могли відбуватися прояви кріовулканізму. Це означає, що з глибин цих тіл могли вивергатися не потоки лави, як на Землі, а заморожена солона вода — ознака можливого підземного океану.
Дослідники базувалися на даних, зібраних майже 40 років тому апаратом Voyager-2, а також на спостереженнях за карликовою планетою Церера — тілом Сонячної системи, яке має подібні геологічні характеристики. На Церері було виявлено яскраві плями, пов’язані з викидами замороженої рідини, що, найімовірніше, походить з підземного резервуара. Ці спостереження стали основою для моделювання процесів на супутниках Урана.
На поверхнях Умбріеля та Оберона виявлено подібні плями, які можуть бути слідами кріовулканічної активності. Вчені припускають, що потужні удари астероїдів могли спричинити прорив крізь крижану кору й викид внутрішнього вмісту — переважно солоної води. Важливо, що такі океани, якщо вони досі існують, потенційно здатні підтримувати життя в мікробному форматі, як на Землі — у глибинах підлідних озер Антарктиди чи біля гідротермальних джерел.
Попри великий науковий інтерес, супутники Урана досі залишаються майже невивченими. Всі наявні дані — це спадок місії Voyager-2. Тому наукова спільнота наполягає на запуску нової дослідницької місії до Урана, яка б дозволила перевірити ці гіпотези та дізнатися більше про потенційно «живі» океани в межах Сонячної системи.
Планета Уран і її супутники залишаються загадкою не лише через своє незвичне обертання — фактично «лежачи на боці», — а й через незвичну атмосферу та мало вивчену геологію. Нові місії можуть не лише підтвердити існування підповерхневих океанів, а й кардинально змінити наше уявлення про межі життєздатності у космосі.
