593
У Сонячній системі вже зараз можуть перебувати до мільйона «прибульців» з іншої зоряної системи — йдеться не про фантастичних істот, а про космічні тіла, що прибули з Альфа Центавра. За новим дослідженням, якщо ця найближча до нас потрійна зоряна система викидає уламків стільки ж, як і наша, то частина з них могла досягти навіть зовнішніх меж Сонячної системи — зокрема, її крижаної оболонки, відомої як хмара Оорта.
Альфа Центавра розташована приблизно за 4,3 світлових роки від Землі й складається з трьох зір, включно з найближчою до нас Проксима Центавра. Згідно з моделями дослідників Пола Віґарта та Коула Ґреґґа з Університету Західного Онтаріо, матеріали з Альфа Центавра можуть проникати в хмару Оорта зі швидкістю приблизно 50 об’єктів на рік. При цьому лише деякі з них здатні досягти внутрішніх частин системи — ймовірність, що такий астероїд зараз знаходиться ближче до Сонця, ніж орбіта Сатурна, оцінюється як один на мільйон.
Цей висновок дослідники зробили після моделювання, що охоплювало 100 мільйонів років еволюції траєкторій Альфа Центавра та Сонячної системи. Основну увагу вони зосередили на тому, звідки можуть надходити інтерстелярні об’єкти, подібні до вже зафіксованих у минулому: ʻОумуамуа, що пролетів крізь Сонячну систему у 2017 році, та комети 2I/Борисов, виявленої у 2019-му.
Дослідники порівнюють процес із тим, як мокрий пес після прогулянки струшує краплі води й бруду — саме так зоряна система Альфа Центавра «обстрілює» нас уламками. Вони, в свою чергу, можуть залишати сліди у хмарі Оорта, або ж — у виняткових випадках — досягати центральних регіонів Сонячної системи, як це було з попередніми міжзоряними гостями.
Хоча більшість із цих об’єктів рухаються занадто швидко, щоб їх могла захопити гравітація Сонця, вони можуть залишити унікальні підказки щодо своєї зоряної батьківщини. За словами Віґарта, траєкторія та швидкість таких астероїдів будуть відрізнятися від локальних тіл, що допоможе виявити їхнє походження.
Науковці планують розширити свої дослідження, зосередившись на інших сусідніх зоряних системах. Їхня мета — з’ясувати, які з них найімовірніше є джерелами подібного міжзоряного матеріалу. І якщо одного дня вдасться «впіймати» такий уламок і дослідити його — це буде як місія повернення зразків із іншої зоряної системи, але без запуску ракети.
У Сонячній системі вже зараз можуть перебувати до мільйона «прибульців» з іншої зоряної системи — йдеться не про фантастичних істот, а про космічні тіла, що прибули з Альфа Центавра. За новим дослідженням, якщо ця найближча до нас потрійна зоряна система викидає уламків стільки ж, як і наша, то частина з них могла досягти навіть зовнішніх меж Сонячної системи — зокрема, її крижаної оболонки, відомої як хмара Оорта.
Альфа Центавра розташована приблизно за 4,3 світлових роки від Землі й складається з трьох зір, включно з найближчою до нас Проксима Центавра. Згідно з моделями дослідників Пола Віґарта та Коула Ґреґґа з Університету Західного Онтаріо, матеріали з Альфа Центавра можуть проникати в хмару Оорта зі швидкістю приблизно 50 об’єктів на рік. При цьому лише деякі з них здатні досягти внутрішніх частин системи — ймовірність, що такий астероїд зараз знаходиться ближче до Сонця, ніж орбіта Сатурна, оцінюється як один на мільйон.
Цей висновок дослідники зробили після моделювання, що охоплювало 100 мільйонів років еволюції траєкторій Альфа Центавра та Сонячної системи. Основну увагу вони зосередили на тому, звідки можуть надходити інтерстелярні об’єкти, подібні до вже зафіксованих у минулому: ʻОумуамуа, що пролетів крізь Сонячну систему у 2017 році, та комети 2I/Борисов, виявленої у 2019-му.
Дослідники порівнюють процес із тим, як мокрий пес після прогулянки струшує краплі води й бруду — саме так зоряна система Альфа Центавра «обстрілює» нас уламками. Вони, в свою чергу, можуть залишати сліди у хмарі Оорта, або ж — у виняткових випадках — досягати центральних регіонів Сонячної системи, як це було з попередніми міжзоряними гостями.
Хоча більшість із цих об’єктів рухаються занадто швидко, щоб їх могла захопити гравітація Сонця, вони можуть залишити унікальні підказки щодо своєї зоряної батьківщини. За словами Віґарта, траєкторія та швидкість таких астероїдів будуть відрізнятися від локальних тіл, що допоможе виявити їхнє походження.
Науковці планують розширити свої дослідження, зосередившись на інших сусідніх зоряних системах. Їхня мета — з’ясувати, які з них найімовірніше є джерелами подібного міжзоряного матеріалу. І якщо одного дня вдасться «впіймати» такий уламок і дослідити його — це буде як місія повернення зразків із іншої зоряної системи, але без запуску ракети.
