239
Археологи встановили, що в епоху раннього неоліту жителі Південного Леванту активно використовували дрібних хижаків, таких як лисиці та степові кішки, як частину свого раціону, що спростовує попередні уявлення про їх використання виключно для ритуалів або хутра.
Перехід до осілого способу життя під час “неолітичної революції” близько 10–12 тисяч років тому супроводжувався зміною стратегії полювання. Замість великих тварин, таких як олені, люди частіше полювали на дрібну дичину, що забезпечувала стабільне джерело їжі. Це підтверджується збільшенням кількості решток дрібних тварин у культурних шарах Південного Леванту, зокрема в поселенні Нетів-ха-Гдуд.
Дослідження під керівництвом Ширад Гальмор на стоянці Ахіхуд показало, що кістки лисиць і степових кішок часто мали відмітини ножів та сліди термічної обробки, подібні до оброблення м’яса газелей. Це свідчить про те, що м’ясо дрібних хижаків вживали в їжу, а не лише використовували для ритуальних цілей або хутра. Здобування цих тварин, імовірно, здійснювалося за допомогою собак, які допомагали полювати поблизу поселень.
Попри те, що основною частиною раціону залишалися газелі, дрібні хижаки стали важливим доповненням. Відкриття допомагає зрозуміти, як люди пристосовувалися до нових умов, що сприяло переходу до аграрного способу життя та розвитку ранніх форм господарювання.
