144
Ох, як тільки одометр підкрадається до цих злощасних 100 тисяч кілометрів, у багатьох одразу починається паніка. Ніби якась внутрішня сирена спрацьовує: продавай машину, поки не пізно! І я не виняток, бо це відчуття передається ніби з покоління в покоління автолюбителів. Але чому саме ця цифра? Здається, що після неї авто автоматично перетворюється на проблемний шматок заліза. Хоча це не зовсім так, частка правди в цьому є.
Що варто знати
Напевно, всі чули, що виробники закладають основні техогляди якраз на цьому пробігу. Ну, там замінити ремінь ГРМ чи якісь рідини в коробці – і суми часто виходять такі, що легше справді продати авто, ніж із цим морочитися. Особливо коли тобі вже з усіх боків натякають, мовляв, трирічна гарантія або 100 тисяч – це межа. Далі почнеться квест із сюрпризами. І знаєш, оцей “маркетинговий натяк” працює!
А ще ця історія про “запрограмоване старіння”. Мовляв, поки машина на гарантії, усе як швейцарський годинник. А щойно термін закінчився, починається: двигун барахлить, коробка задумується, підвіска стукає. Ну, хіба не диво? Ще й гарантія на такі вузли зазвичай “випадково” не поширюється.
Сучасні авто взагалі тема окрема. Ці всі маленькі турбодвигуни, варіатори й “роботи” – це ж лотерея. Дотягне до 100 тисяч – уже свято. А в деяких моделей і 80 тисяч – межа, після якої краще з ними попрощатися. От і виходить, що іноді справді простіше продати, ніж ризикувати влетіти на серйозний ремонт.
