89 Причини харчової вибірковості дітей.
«Якщо ти зараз не з’їси кашу, мультфільми дивитися не будеш!» — Знайома ситуація? Напевно, всі ми пам’ятаємо картинку з дитинства, коли розмазуючи соплі та сльози разом із ненависними грудками, намагалися проковтнути несмачну манку. А сьогодні й самі вагаємось між шантажем та умовляннями «за тата, за маму, за сірого зайчика», намагаючись нагодувати дитину. Насправді історія з харчовою вибірковістю дітей не така проста, як здається. У яких випадках треба бити на сполох?
Що таке харчова вибірковість
Ні діти, ні дорослі не зобов’язані їсти все поспіль. Це абсолютно нормально, якщо хтось не любить креветки або варену цибулю в супі. До переваг дорослих ми ставимося толерантніше, навіть якщо це вегани, наприклад. Інша річ, якщо йдеться про маленьку дитину. «Як він зростатиме, якщо не їстиме?» — жахаються батьки. Про харчову вибірковість говорять у тому випадку, якщо раціон дитини обмежується 3-4 продуктами. Але це не все. Ще один критерій харчової вибірковості: цей набір продуктів не забезпечує дитину поживними речовинами, необхідними для розвитку, інформує Ukr.Media.
Як з’ясувати: забезпечує чи ні? Якщо організму чогось не вистачає, виникають медичні проблеми:
- недостатня маса тіла,
- ожиріння,
- проблеми зі шлунково-кишковим трактом (запори, діарея та ін.),
- проблеми зі шкірою,
- дитина виглядає хворою, під очима завжди синці або мішки.
Обмежений раціон може призвести і до проблем у поведінці. Наприклад, якщо дитина щодня отримує надмірну кількість цукру (лимонад, солодкі йогурти, солодощі), не дивуйтеся її гіперактивності.
Педіатр може призначити аналізи крові, щоб прояснити ситуацію з нестачею в організмі якихось корисних речовин. Гіпотезу про непереносимість певних продуктів можна обговорювати також після аналізів крові.
Чому виникає харчова вибірковість?
На харчову поведінку дитини впливають як генетика, так і особливості способу життя сім’ї.
При народженні у більшості людей закладена перевага до вибору більш калорійної їжі: солодке, жирне, вуглеводи. Тому що у процесі еволюції вижили ті, хто вибирав таку їжу. Тобто малоймовірно, що дитина полюбить броколі, якщо ви не створите для цього певних умов.
На харчову поведінку впливає і те, що їла жінка під час вагітності. Амніотична рідина, яку заковтує дитина в матці, набуває смаку їжі, яку їла мама. Це може впливати на майбутні харчові уподобання.
Початок запровадження прикорму. Зараз багато суперечок про те, в якому віці дитина має спробувати щось, окрім молока. Багато батьків продовжують годувати дитину дитячим харчуванням із баночки мало не до шкільного віку. Це зручно, швидко і вважається, що у «баночках» є всі необхідні поживні речовини. Але мозок розвивається за принципом «використовуй або втратиш»: якщо у дитини з’являється фізіологічна можливість їсти тверду їжу (а така здатність з’являється після року), потрібно створити умови для використання цієї можливості.
У два роки у більшості дітей виникає харчова вибірковість. Так звана неофобія. Природа створила цей захисний механізм, тому що до двох років дитина стає досить незалежною і може з’їсти щось небезпечне. Тому дворічки погоджуються їсти лише знайому їжу. Завдання батьків полягає в тому, щоб до двох років знайомої їжі було багато. Інакше тимчасова вибірковість може стати постійною.
Відсутність режиму харчування теж впливає на переваги дитини. У ситуації, коли батьки кажуть, що малюка не нагодувати, часто з’ясовується, що цілий день у вільному доступі є печиво, цукерки та інші ласощі. Важливо, щоб дитина їла тричі на день у певний час за столом. Додатково можна запропонувати два перекушування, але теж за столом у певний час.
А найпоширеніша причина харчової вибірковості це насильницьке годування. Якщо ви буквально запихаєте в рот малюка їжу, застосовуєте маніпуляції, обман — чекайте проблеми.
Коли потрібно звернутися до лікаря?
Бувають ситуації, коли без допомоги фахівців не обійтись. Це відбувається у тому випадку, коли у дитини порушено процеси формування ковтання та жування на ґрунті неврології. Також трапляються випадки, коли у дитини проблеми із чутливістю рецепторів у роті. Коли мозок „розуміє», що може не впоратися зі шматком їжі в роті, він робитиме все, щоб їжа в рот не потрапляла.
У групі ризику знаходяться недоношені діти (особливо якщо вони отримували харчування через зонд), а також діти, у яких були епізоди, коли їжа потрапляла в дихальні шляхи.
Якщо ви вважаєте, що у вас складнощі з тим, щоб нагодувати дитину, зверніться до фахівців, не посилюйте ситуацію.