900
Дослідник Адріаоно Ламейр з Уорікського університету запропонував пояснення походження поцілунків. Вчений вважає, що цей інтимний жест міг розвинутися із заключного етапу догляду за шерстю в еволюційних предків людей.
Під час грумінгу мавпи закінчують процедуру характерним рухом: вони стискають губи і злегка всмоктують повітря, щоб видалити залишки бруду і паразитів. Цей жест, який називають “останнім поцілунком грумера”, нагадує поцілунки у людей як за формою, так і за соціальною функцією.
Ламейр вважає, що в міру того як у стародавніх людей зникав волосяний покрив, необхідність у постійному грумінгу відпала. Проте жест зберігся як спосіб зміцнення соціальних зв’язків. Примітно, що серед усіх тварин тільки шимпанзе і бонобо, найближчі родичі людини, демонструють схожу поведінку.
Відкриття цікаве у світлі того, що поцілунки не є універсальним явищем серед людей. Дослідження 2015 року показало, що тільки 46% зі 168 вивчених культур практикують романтичні поцілунки, а деякі народи навіть вважають цей жест неприємним. Це підтверджує теорію, що поцілунки – це не вроджена, а набута культурна поведінка, яка може сягати корінням у стародавні практики грумінгу.
