576
На Місяці знайдено гравітаційні аномалії, здатні допомогти у виведенні вантажів на місячну орбіту за допомогою катапульти.
Один із перспективних шляхів освоєння космосу – встановлення електромагнітної катапульти на Місяці. До практичної реалізації цього інженерного дива ще далеко, хоча прототип побудував автор концепції Джерард О’Ніл ще 1976 року, але завдяки новому дослідженню, викладеному на сервері препринтів arXiv, людство стало до нього на крок ближче.
Автор статті, фізик Пекка Янхунен з Фінського метеорологічного інституту, запропонував використовувати для роботи такої катапульти особливості місячної гравітації.
Аномалії в гравітаційному полі Місяця відомі вже деякий час. Зазвичай їх розглядають як перешкоду, якої слід уникати, тому що вони можуть призвести до швидшого спотворення супутникових орбіт, ніж передбачають розрахунки. Доктор Янхунен, навпаки, вважає ці аномалії потенційно корисними.
Під час запуску з місячної катапульти корисне навантаження робить один оберт навколо Місяця і повертається на його поверхню, або опиняється на випадковій орбіті, перетворюючись, по суті, на космічне сміття.
Янхунен вивчив карту гравітаційних аномалій на Місяці, складену супутниками GRAIL (The Gravity Recovery and Interior Laboratory). Здебільшого вони розташовані вздовж схилів гір, причому три з них – на видимій стороні Місяця.
У разі встановлення в цих місцях катапульта може розігнати корисне навантаження до місячної орбітальної швидкості близько 1,7 км/с, що цілком до снаги людству за нинішнього рівня розвитку технологій, хоча і потребує колосальних інженерних зусиль.
Запущений таким чином об’єкт може залишатися на місячній орбіті до дев’яти днів. За цей час його можна захопити космічним буксиром і доставити, наприклад, на орбітальну станцію в точці Лагранжа L5 між Землею і Місяцем. Буксир із високоефективною електричною рушійною установкою, розробленою і побудованою на Землі, може бути багаторазовим, одного разу виведеним у навколоземний простір, який виконує там свої завдання.
Кожне дослідження на тему використання ресурсів нашого найближчого сусіда для розширення присутності в Сонячній системі наближає нас до того, щоб зробити це реальністю.
