681
Ключовим елементом розробки стали каркаси з білка секаліну, який видобувається з жита.
Ці каркаси мають високу пористість (85–90%), повністю з’єднані пори та високу стабільність у воді.
Під час культивування клітини жирової тканини, зокрема свинячі стовбурові клітини, легко проникають, прикріплюються і ростуть на цих каркасах, формуючи сало, яке за виглядом, текстурою та смаковими властивостями нагадує традиційну свинячу підшкірну жирову тканину.
Метод, запропонований командою під керівництвом професора Хуан Децзяна, дозволяє легко масштабувати виробництво таких каркасів, використовуючи цукрові кубики як шаблон для створення пористої структури. Цей процес є екологічно безпечним, недорогим і повністю придатним для харчового використання.
«Злакові проламіни, такі як секалін, є перспективним природним джерелом для створення каркасів, і їх можна отримувати з залишків зерна. Наш простий і екологічний метод з використанням цукрових кубиків як шаблонів сприятиме масштабованому виробництву їстівних каркасів для культивованого м’яса», — зазначив професор Хуан.
Ця інновація допомагає подолати головні перешкоди на шляху до масштабного виробництва культивованого м’яса, зокрема у питаннях вартості, функціональності та безпеки, пояснюють вчені.
