233
Археологи секвенували давню ДНК зі скельного сховища Оахерст, що на півдні Африки. Результати дослідження показали дивовижну генетичну стабільність, нехарактерну для інших регіонів світу.
Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Ecology & Evolution.
Вчені провели унікальне дослідження стародавньої ДНК, видобутої зі скельного притулку Оахерст, розташованого на південному узбережжі Південної Африки. Це місце, що є значущим археологічним об’єктом з 1930-х років, виявилося справжнім джерелом інформації про минуле регіону. Оахерст, чия історія налічує 12 000 років, відомий не тільки своїми наскельними малюнками та артефактами, а й похованнями 46 осіб, що незвично для стародавніх поховань Південної Африки.
Останні досягнення в галузі археогенетики дали змогу вченим секвенувати стародавню ДНК і дослідити генетичну історію жителів регіону. Команда дослідників відновила 13 геномів, зокрема найдавнішу ДНК Південної Африки, вік якої налічує близько 10 000 років. Ці дані показали, що, на відміну від Європи та Азії, де нові популяції витісняли старі, жителі півдня Африки зберігали генетичну спадкоємність протягом тисячоліть.
Дослідження показало, що стародавні жителі Оахерста були генетично близькі до сучасних народів сан і кхохо, які проживають у цьому регіоні. Незважаючи на культурні зміни, такі як поява землеробства і скотарства близько 2000 років тому, генетичний склад місцевого населення залишався майже незмінним. Це відкриття дає вченим новий погляд на генетичну різноманітність та еволюцію людства на півдні Африки.
