1015
Археологи розкопали в аграрному поселенні, віком 5000 років, тисячі кам’яних сокир та розмальованих керамічних черепків. Знайдені артефакти свідчать про існування невідомої спільноти, члени якої могли обробляти землю та торгувати з іншими народами по всьому Середземномор’ю.
Насправді історія археологічного об’єкта Вед-Бехт розпочалася ще в 1930-х роках: тоді на сліди поселення натрапили французькі колоністи. Після цього про об’єкт забули на більш як 90 років. А нещодавно марокканський археолог Юсеф Бокбот припустив, що в цьому місці, під поверхнею землі, можуть переховуватись важливі знахідки. І він зібрав міжнародну команду однодумців.
Про що дізналися дослідники?
Під час дослідження, висновки з якого опублікував журнал Antiquity, була виявлена «шалена кількість керамічних черепків та відполірованих сокир». Про це виданню Live Science повідомив співавтор наукової роботи Джуліо Лукаріні, археолог з Інституту наук про культурну спадщину Національної дослідницької ради Італії.
За допомогою радіовуглецевого датування зразків деревного вугілля та насіння, знайденого під час розкопок, команда датувала це місце приблизно 3400–2900 роками до нашої ери. Ймовірно, що люди, які там жили, мали різноманітне генетичне тло. Згідно з висновками дослідників, на цій території оселилися традиційні скотарі із Сахари, а також вихідці з Піренейського півострова та Близького Сходу.
«Насправді всі притоки корінних народів перетинаються в тому, що ми тепер називаємо плавильним котлом», – зазначив співавтор дослідження Кіпріан Брудбенк, археолог з Кембридзького університету.
Люди, які жили на цій посушливій землі, були фермерами, що вирощували ячмінь, пшеницю, горох, оливки та фісташки. Це засвідчило насіння, знайдене у великих викопаних ямах. Команда також розкопала в поселенні останки овець, кіз, свиней та великої рогатої худоби. Крім того, завдяки великій кількості кераміки та кам’яних сокир, знайдених тут, можна припустити, що неолітична спільнота виробляла товари для торгівлі з іншими народами, що мешкали у бронзову та мідну добу на Піренейському півострові та, можливо, в Єгипті й Месопотамії.
До речі, попередні дослідження виявили в європейських поселеннях тих далеких часів слонову кістку та шкаралупу страусових яєць. Однак досі археологи не мали доказів того, що ці товари постачалися до Європи з Африки.
Археологи протягом тривалого часу припускали, що 5000 років тому і Африка на південь від Сахари, і Північна Африка були населені переважно мисливцями-збирачами та скотарями – кочовими людьми, які пасли худобу. Стаціонарні землеробські суспільства того періоду були виявлені археологами по всьому Середземномор’ю, окрім Північної Африки.
«До цього відкриття нічого не було відомо про сільське господарство в Північній Африці за межами долини Нілу», – підтвердив Джуліо Лукаріні.
«Ми фактично показали, що ця частина світу повністю увійшла до неоліту, що це частина великого світу землеробства. Ми тільки-но знайшли верхівку айсберга», – додав Кіпріан Брудбенк.
