546
Парша – небезпечне та широко поширене захворювання яблуні та груші. Шкідливий гриб зимує в опалому листі, корі уражених пагонів та інших місцях. Навесні йде поширення спор парші, які вражають листя, пагони та плоди. Відразу після розпускання бруньок на молодому листі можуть утворюватися невеликі розпливчасті плями, які зверху покриваються оксамитовим темно-оливковим нальотом, що складається з скупчення спор гриба – конідій.
Уражені зав’язі часто опадають, а ті, що залишилися, зупиняються у рості, набувають потворної форми, загнивають. Протягом літа парша може розвиватися у кількох поколіннях і часто призводить до передчасного опадання листя, що знижує зимостійкість дерева, урожайність наступного року.
Для зниження ступеня ураження плодових дерев паршею слід восени зібрати все опале листя і спалити його або закласти в компост на термін не менше 2 років. Кору штамба або основ скелетних гілок перед побілкою слід очистити на плівку і це сміття спалити.
Після листопада дерева і ґрунт під ними обприскують розчином (1 г на 10 л води) сечовини – 700, або аміачної селітри – 1000, або нітроамофоски стільки ж, скільки попередньої.
Навесні і на початку літа слід провести серію обприскувань дерев препаратами, що містять мідь. Перше (“блакитне обприскування”) – у фазі зеленого конуса 3-відсотковою бордоською сумішшю або у фазі висування бутонів – 1-відсотковою.
Відразу після цвітіння проводять третє обприскування 1-відсотковою бордоською сумішшю. При необхідності через 2-3 тижні після закінчення цвітіння проводять третє обприскування, поєднуючи його із захистом від шкідників. Корисно чергувати 1-відсоткову суміш із препаратами-замінниками (оксихлорид міді).
