120
У новому дослідженні вчені зосередилися на вивченні того, що станеться з планетою внаслідок обвалення однієї з головних «артерій» Землі.
Вчені більше не лякають кліматичною кризою, а прямо заявляють — вона вже тут і зачіпає всі найважливіші системи Землі. У результаті світ уже зіткнувся з неймовірними хвилями спеки та посухи, а урагани та повені стали в рази екстремальнішими. Крім того, останні кілька років вчені спостерігають за тим, як течія Гольфстрім сповільнюється, і побоюються, що незабаром вона і зовсім може зупинитися, пише Live Science.
Якщо течії Атлантичного океану зруйнуються через танення крижаних щитів, дослідники вважають, що відбудуться величезні зрушення в тропічних мусонних системах. У новому дослідженні команда з Технічного університету Мюнхена в Німеччині зосередилася на вивченні того, якими можуть бути наслідки. Результати нового дослідження припускають, що наслідки будуть незворотними щонайменше протягом наступних 100 років.
Раніше вчені вже з’ясували, що атлантичні течії, які переносять тепло в Північну півкулю, можуть зупинитися через зміну клімату. Кліматичні моделі припускають, якщо життєво важливі течії справді ослабнуть, тропічні мусонні системи, ймовірно, будуть занурені в хаос щонайменше на століття.
Зазначимо, що Атлантична меридіональна перекидна циркуляція (AMOC) — це величезний конвеєр океанічних течій, включно з Гольфстрімом, який перекачує тепло і сіль із Південної Атлантики в Північну Атлантику. За словами провідного автора дослідження, дослідника клімату, що спеціалізується на кліматичних переломних моментах, Маї Бен-Ямі, AMOC, по суті, являє собою «гігантський вентилятор Землі». Одна з причин, через які вчені так турбуються про крах AMOC, полягає в тому, що він чинить величезний вплив на тип перенесення тепла в системі планети.
Команда виявила, що Гольфстрім, який є частиною AMOC, виявився вразливим перед обличчям глобального потепління планети, оскільки через нього тануть льодовики та крижані щити Землі. Унаслідок цього процесу в Північну Атлантику виділяється величезна кількість прісної води, що призводить до розведення солоності верхніх шарів води й не дає їм опускатися на дно океану, де циркуляція, як правило, спрямовується назад на південь.
За словами Бен-Ямі, AMOC насправді здебільшого залежить від солонішої й щільнішої води, що опускається на північ. Чим більше прісної води тут опиняється, тим швидше зупиняється циркуляція.
Дослідники дійшли висновку, що колапс AMOC, імовірно, спричинить кліматичні зміни в усьому світі, але найбільше зачепить Північну півкулю і тропічні мусонні регіони. Зазначимо, що раніше вчені вже підозрювали, що крах Гольфстріму та AMOC загалом, ймовірно, порушать тропічні мусонні системи. Тепер, результати нового дослідження описують більш детально те, як це станеться.
Якщо AMOC сповільниться або зупиниться, вона не постачатиме те ж саме тепло в Північну півкулю, а це означає, що температура моря там стане нижчою. І якщо Північна півкуля стане холоднішою, найспекотніші місця Землі змістяться далі на південь. У результаті Зона міжтропічної конвергенції зміститься за нею, погойдуючись вгору і вниз, але все ближче до Південного полюса. У результаті такого зсуву перемістяться і життєво важливі опади.
Під час дослідження Бен-Ямі з колегами використовували вісім сучасних кліматичних моделей, що дало їм змогу провести низку експериментів «обливанням». Обливання шлангом еквівалентно заливці прісної води в Північну Атлантику для моделювання наслідків танення льоду. Щоб відтворити наслідки, вчені робили це протягом імітованого періоду в півсотні років, поки врешті-решт AMOC не обрушився.
Результати показують, що обвал AMOC призвів до порушення тропічних мусонних систем по всій планеті. У результаті чого сезон дощів у Західній Африці, Індії та Східній Азії став значно коротшим і менш інтенсивним. До слова, нинішні результати також збіглися і з попередніми прогнозами.
Після того як AMOC завалився, дослідники відключили «моделювання обливанням» і спостерігали за системою наступні 100 років. Попри відсутність надходження прісної води, тропічні мусони не повернулися до свого первісного стану. У результаті вчені дійшли висновку, що наслідки краху системи, ймовірно, збережуться щонайменше на 100 років, а можливо й довше.
