У надрах Землі знайшли пробоїну: вченим вдалося підтвердити протікання земної кори

Сьогодні,   15:30    782

Останні супутникові дані вказують на те, що регіон перебудовується протягом мільйонів років — учені вважають, це новий вид тектоніки.

Науковці використовують супутники для спостереження за басейном Конья на Центральноанатолійському плато Туреччини та дійшли висновку, що він постійно перебудовується протягом мільйонів років — так геологи підтвердили «капання» земної кори, пише PHYS.org.

 

У новій роботі команда геологів з Університету Торонто залучила експериментальне моделювання в поєднанні з геологічними, геофізичними та геодезичними даними. Дослідники вважають, що отримані ними дані здатні пояснити загадкове занурення басейну у внутрішній частині плато, що підіймається. Ба більше, вчені міркують, що цей рух насправді являє собою новий клас тектоніки плит, що має наслідки для інших планет, які не мають плит, схожих до земних, наприклад:

  • Марс;
  • Венера.

Результати дослідження вказують на те, що занурення в регіоні спричинене багатоетапним літосферним капанням. Це явище, назване на честь нестабільності кам’янистого матеріалу, з якого складається земна кора і верхня мантія Землі. За словами провідної авторки дослідження, кандидата наук у відділенні наук про Землю факультету мистецтв і наук Університету Торонто Джулії Андерсен, у міру того, як щільні фрагменти гірських порід під поверхнею відокремлюються і занурюються в більш рідкі шари мантії планети, на поверхні формуються великі форми рельєфу, наприклад, западини або гірські складчасті утворення кори.

У своїй роботі вчені зосередилися на вивченні супутникових даних і виявили круглу особливість у басейні Конья — у цьому місці кора опускається, а западина поглиблюється. Далі команда вивчила інші геофізичні дані під поверхнею і виявила сейсмічну аномалію у верхній мантії, а також було знайдено потовщену кору, що свідчить про наявність у ній матеріалу високої щільності та вказує на ймовірне літосферне «протікання» мантії.




Зазначимо, що результати нового дослідження перегукуються з аналогічною роботою іншої команди, яка вивчала утворення басейну Арісаро в Андах (Південна Америка). Тепер учені вважають, що таке явище насправді може відбуватися в будь-якій точці Землі, а також пояснює тектонічні процеси, що спостерігаються в районах гірських плато.

Останні новини:  Велика антарктична втеча: гігантський айсберг почав рух

Результати попередніх досліджень вказують на те, що Центральне Анатолійське плато, ймовірно, піднялося на один кілометр за останні 10 мільйонів років — і причиною тому є «літосферне капання». За словами співавтора дослідження, професора кафедри наук про Землю Рассела Писклівеца, з часом літосфера капала під регіоном і потовщувалася, внаслідок чого на поверхні утворився басейн.

Останні новини:  Найбільший вулкан Сонячної системи, чия вершина сягає космосу, може вибухнути
земля мантія протікання Fullscreen
Художнє представлення двох типів літосферних крапель: один спричиняє потовщення і підняття земної кори, а інший призводить до утворення западини на поверхні без горизонтальної деформації
Фото: University of Toronto

Результати вказують на те, що процес не є одноразовою тектонічною подією, а початкове протікання, ймовірно, породило подальші дочірні протікання. За словами Андерсен, нові результати також відзначають зв’язок між підйомом плато і подіями формування басейну через еволюцію первинного та вторинного видалення літосфери. Простіше кажучи, опускання відбувається одночасно з підняттям плато.

Останні новини:  Крихітні акваланги. Вчені нарешті з'ясували, навіщо ящірки носять на голові бульбашки повітря

Під час дослідження вчені також змогли відтворити процес капання, використавши лабораторні аналогові моделі. У результаті їм вдалося встановити, як міг розвиватися цей процес, на основі даних, наданих новими вимірами, заповнюючи резервуар з оргскла силіконовою полімерною рідиною, яка в 1000 разів густіша за столовий сироп, у ролі рідкої нижньої мантії планети. Вчені також змішали силіконовий полімер із глиною для відтворення твердішої частини мантії, а зверху було використано шар, схожий на пісок — він відігравав роль земної кори.

10 годин команда спостерігала початкову фазу капання, відому як первинне капання. Коли перша крапля торкнулася дна коробки, вчені помітили, що друга крапля почала опускатися на дно через 50 годин. Зазначимо, що жодна з крапель не спричинила деформації поверхневого рельєфу.