292
Вчені застерігають, що у віддаленому майбутньому на людство чекають вкрай драматичні геологічні перетворення — наслідки, спричинені нашою діяльністю сьогодні, пише Успіх in UA.
За даними Геологічної служби США, лише цього року ми вже мали 109 значних землетрусів. Епіцентри були по всьому світу: від руйнівної катастрофи в Марокко, Індонезії, Аляски та у Патагонії. Тектонічні плити — це шматочки головоломки, які постійно рухаються, на яких ми проводимо своє життя, навіть якщо наші органи чуття не усвідомлюють цього.
У недавній статті, опублікованій в Science, стверджується, що наша планета прямує туди, де вона вже була: очікується, що Пангея Ультіма сформується приблизно через 250 мільйонів років, коли масив суші, що складається з Європи, Азії та Африки, з’єднається з обома Америками. Але лише частина поверхні планети буде придатною для проживання ссавців, повідомляє tsn.
Як було сказано раніше, суперконтиненти схожі на частини пазла, які з’єднуються на поверхні Землі завдяки руху тектонічних плит. Думайте про це як про природний, самоорганізований шаблон. Відповідно до палеогеографії, за останні два мільярди років було три великих суперконтиненти: Пангея, Родінія та Колумбія. Але ще раніше, приблизно три мільярди років тому, менші масиви суші рухалися та з’єднувалися за подібним принципом, навіть якщо вони не були такими великими, як ці великі суперконтиненти.
Суперконтиненти є результатом того, як зовнішній шар Землі або тектонічні плити рухаються та організовуються. Як літосфера, так і мантія контролюють динаміку суперконтиненту. Вони як впливають, так і піддаються впливу руху гарячого матеріалу (мантійної конвекції) всередині Землі, створюючи своєрідну петлю впливу. Це називається циклом суперконтинентів.
Очікується, що приблизно через 250 мільйонів років Земля перетвориться на суперконтинент: Пангею Ультіма. Це станеться, коли зіллються континенти Європи, Азії, Африки та Америки. Вчені вважають, що за цей час до 92% поверхні Землі може стати непридатною для життя ссавців.
Чи виживе наш вид і пристосується до цієї драматичної зміни? Саме це запитання найбільше хвилює вчених та людство загалом.
Цей суперконтинент матиме лише частину своєї поверхні — близько 8% — придатну для життя більшості ссавців, порівняно з 66%, які ми маємо сьогодні. Що спричинить таку різку зміну? Коли континенти зливаються та розходяться, вулканічна активність зростає, викидаючи в атмосферу величезну кількість вуглекислого газу. Це, своєю чергою, призводить до підвищення температури, і на ділянках нового суперконтиненту температура досягне понад 40 °C. Збільшення сонячної радіації через старіння Сонця погіршить ситуацію. Пустелі простягнуться через серце Пангеї Ультіми, створюючи посушливі ландшафти, непридатні для більшості ссавців, за винятком кількох вузькоспеціалізованих видів. Крім того, нестача вологи зменшить видалення CO2 з атмосфери, посилюючи кліматичну проблему.
У цьому екстремальному сценарії назріває масове вимирання, яке потенційно вплине не лише на ссавців, але й на рослинне життя та інші форми існування. Це жахлива перспектива не лише для Землі, але й для нас як виду.
І все ж серед похмурої перспективи є надія. Це не вперше, коли Земля зазнає трансформаційних зрушень. Життя стикалося з подіями вимирання в минулому, адаптуючись і витримуючи. Розташування Pangea Ultima (в теплих тропіках чи на вершині Північного полюса) може суттєво вплинути на результат, пропонуючи різні умови для виживання.
Можливо ми почнемо еволюціонувати, щоб стати фахівцями життя в пустелі, змінимо свої звички, будемо вести нічний спосіб життя чи шукатимемо притулку в печерах.
Ссавці з’явилися понад 310 мільйонів років тому, ставши домінантами протягом 55 мільйонів років після крейдяно-палеогенового вимирання, адаптуючись до кліматичних змін.
Однак поєднання природних земних процесів і антропогенного потепління стає значною загрозою для їхнього (та й нашого) існування.
Існують обмеження для виживання ссавців, як-от стійкі високі температури, підвищений рівень CO2, сонячна енергія та зміна конфігурації суші. Ймовірно, вони підштовхнуть ссавців до кліматичної переломної точки та масового вимирання. А ми, люди, в свою чергу, штовхаємо нас ближче до прірви, змінюючи клімат Землі. Ми бачимо це щодня, щогодини і щохвилини.
2023 та 2024 року світ ще більше наблизився до підвищення середньої температури на 1,5 °C порівняно з доіндустріальним рівнем, встановленим Паризькою угодою 2015 року. Цей ліміт, який вважається ключовим для уникнення найгірших наслідків зміни клімату, зараз перебуває під загрозою. У травневому звіті Всесвітньої метеорологічної організації зазначено, що ймовірність перетину цього порогу між 2023 і 2027 роками становить 66%.
І хоча порушення Паризького ліміту вимагає тривалого потепління протягом багатьох років, такий сплеск викликає тривогу. Після надзвичайно спекотного липня температура 2023 року не знизилася так, як очікувалося. Такі фактори, як посилення нагрівання океану під назвою Ель-Ніньо, сприяли несподіваному зростанню температури. Незвично низький рівень пилу з Сахари та потепління в Атлантичному океані також зіграли значну роль. Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA) погоджується, що 2023 рік був надзвичайно теплим. Тим не менш, це свідчить про нижчу аномалію на 1,25°C відносно середнього значення двадцятого століття.
Тобто, температура Землі наближається до межі в 1,5 °C, встановленої Паризькою угодою. Якщо це не найголовніше нагадування про нагальну потребу вирішити проблему зміни клімату та колективно працювати над обмеженням глобального потепління, то на шо ще ми чекаємо?
Вчені стверджують, що прогнозований суперконтинент Пангея Ультіма та збільшення сонячної енергії можуть кардинально змінити клімат Землі, вплинувши на виживання ссавців. Але нам, можливо, не доведеться чекати 250 мільйонів років, щоб жити в таких критичних умовах: зміни, спричинені людиною, прийдуть значно раніше.
Як ми можемо допомогти? Науковці наголошують, що людство повинне розвивати та продовжувати використовувати енергію вітру та сонця замість викопного палива. Ми всі повинні пам’ятати про наші звички необачно споживати воду. Ми більше не повинні визначати прогрес лише економічним зростанням, ВВП або сумою прибутку, що надається акціонерам. Ми повинні звільнитися від нав’язливого споживацтва та переосмислити зростання. Нам потрібен абсолютно новий спосіб мислення.
Pangea Ultima — це глибокі роздуми про нашу роль у формуванні майбутнього нашого світу. Це спонукає людей поміркувати над тим, чи витримаємо ми як вид майбутні виклики, пов’язані з нашою колективною нерішучістю.
