978
Наразі переселенець із Луганщини мешкає в Києві. Рідну Царівку чоловік полишив на інвалідному візку.
Віктор Лаптєв, мешканець села Царівка, що на тимчасово окупованій Луганщині, не захотів жити під окупацією та перебрався на підконтрольну України. Це чоловікові вдалося нелегко, адже він не має ніг. Про його героїчний і небезпечний вчинок розповіли на каналі ICTV.
Віктор Лаптєв наважився фактично переповзти кордон із Росією, аби тільки не жити в окупації. Чоловіка без ніг на пів шляху до українського КПП зустріли волонтери.
Село Царівку Щастинського району Луганської області ЗС РФ захопили в перші дні повномасштабної війни. Віктор 26 лютого 2022 року вийшов на ґанок і побачив, що будинки лояльних до окупантів ті позначили білими стрічками. Біля його будинку такої позначки не було. Невдовзі до нього почали ходити з обшуками. Причину не пояснили. Віктор із дружиною спочатку сподівалися на визволення. Коли цього не сталося, вирішили покинути все й тікати.
Виїздили через Покровку. До кордону подружжя їх доправили перевізники. Далі треба було йти самотужки. Інвалідний візок Віктор віддав дружині для речей. Вона хотіла повернутися по чоловіка, але її не випустили — було небезпечно.
Тому Віктор вирішив самотужки подолати необхідну відстань до свободи. Пересувався на руках і на пристрої, яким користувався вдома.
“Я зрозумів, коли пройшов пів кілометра, що мені стало тяжко”, — згадує чоловік. Останні метри до підконтрольної Україні території Сумщини він подолав за допомогою волонтера Віталія. Той зазначив, що подружжю пощастило: аби вони вирішили тікати від окупантів у січні, то волонтерів би не було через небезпеку обстрілів. Віктор не повідомив, що збирається йти з Царівки, інакше б волонтери зустріли їх раніше.
Волонтери пішли на ризик, бо зрозуміли, наскільки багато людей без їхньої підтримки втрачають шанс на порятунок із окупації. Таким шансом скористалися й Віктор із дружиною. Після Сумщини подружжя поїхало в Київ, де живуть їхні діти. Зараз пара орендує кімнату в готельному номері за власний кошт. Віктор, коли влаштується, хоче зайнятися волонтерством.
“Україна для вільних людей. Тут можуть бути різні думки, але волю ти починаєш відчувати, коли її немає. Я там жив, її немає. І бути не може. У мене завжди буде стояти прапор”, — зазначив Віктор, який мріє повернутися до рідного дому в Царівці.
