1112
Інженерам NASA вдалося виграти ще щонайменше рік роботи для майже 50-річного міжзоряного апарата Voyager 2. Завдяки зміні схеми споживання енергії зонду не доведеться вимикати ще один з останніх наукових інструментів, як це раніше здавалося неминучим, повідомляє Space Astronomy.
Як живиться апарат через майже 50 років після запуску
Voyager 2 та його «близнюк» Voyager 1 стартували ще в 1977 році. Обидва зонди отримують енергію від радіоізотопних термоелектричних генераторів — це своєрідні «ядерні батареї», які використовують тепло, що виділяється при розпаді плутонію.
З роками кількість доступної енергії невпинно зменшується: за даними NASA, потужність на кожному апараті падає приблизно на 4 вати на рік. Через це запас енергії став настільки обмеженим, що команда місії описує поточні «енергетичні запаси» як «надзвичайно малі» й змушена економити, вимикаючи другорядні системи.
«Великий вибух» для економії енергії
Щоб утримати апарат у робочому стані, інженери нещодавно скоротили енергоспоживання Voyager 2, вимкнувши кілька не наукових пристроїв і перейшовши на «нижчопотужні альтернативи». Ці системи все ще достатньо ефективні, щоб підтримувати зонд у теплі на величезній відстані від Сонця, але споживають менше електрики.
У NASA називають цей пакет змін у конфігурації живлення своєрідним міжзоряним «Big Bang» для Voyager 2. Саме завдяки цим коригуванням три останні наукові прилади апарата зможуть працювати «принаймні ще рік» без вимкнення жодного з них.
Зниження доступної потужності вже позначилося на науці для обох зондів: тільки з 2024 року на кожному з них довелося вимкнути по два наукові інструменти. Частину приладів відключили ще раніше, коли завершилися історичні прольоти повз планети-гіганти, але інші жертвували саме заради економії енергії.
Кожен апарат був запущений з 10 науковими інструментами. Тепер у Voyager 2 залишилося лише три діючі прилади, і до недавніх змін здавалося, що ще один із них доведеться відключити вже цього року. Однак оновлена схема живлення поки що відтермінувала цей крок.
Voyager 1 готується до таких самих змін
У NASA планують застосувати аналогічне «Big Bang» налаштування й до Voyager 1 «впродовж найближчих місяців». Це технічно непросто: сигнал до кожного апарата летить майже 24 години в один бік, а Voyager 1 розташований ще далі від Землі, ніж його «близнюк».
Зараз Voyager 2 перебуває приблизно на відстані 142 астрономічні одиниці (AU) від Сонця, тоді як Voyager 1 наближається до позначки 171 AU. Обидві цифри означають сотні разів більшу дистанцію, ніж відстань між Землею та Сонцем.
Від планет-гігантів до міжзоряного простору
Первісно зонди Voyager були запущені, щоб скористатися рідкісним вирівнюванням планет-гігантів зовнішньої Сонячної системи — Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна. Обидва апарати спочатку пролетіли повз Юпітер і Сатурн, зафіксувавши безпрецедентні зображення цих планет і їхніх супутників.
Після цього траєкторії розійшлися: Voyager 1 спрямували вище площини Сонячної системи (екліптики), а Voyager 2 продовжив подорож до Урана й Нептуна, ставши першим апаратом, що зблизька побачив ці далекі світи та їхні місяці. Останній планетарний проліт Voyager 2 відбувся в 1989 році.
Попри вік і обмежену енергію, обидва зонди й далі надсилають наукові дані з міжзоряного простору. Voyager 1 перетнув його межу у 2012 році, а Voyager 2 — у 2018-му. Нині Voyager 1 залишається найвіддаленішим від Землі космічним апаратом людства — приблизно 15,9 мільярда миль (25,5 мільярда кілометрів) від нашої планети, за оцінками NASA.
Нове «перепакування» енергосистеми дає місії ще трохи часу, аби продовжувати унікальні вимірювання в середовищі, де поки що не працює жоден інший апарат, і максимально використати цей історичний експеримент за межами Сонячної системи.
NASA продовжила роботу зонда Voyager 2 щонайменше на рік з’явилася спочатку на Цікавості.
