1460
Найпотужніші виверження вулканів у минулому Землі могли занурювати планету в холод не на роки, а на цілі століття. Нове дослідження стверджує, що давні супервиверження здатні були запускати тривале глобальне похолодання, наслідки якого відчувалися впродовж багатьох поколінь.
Механізм такого охолодження пов’язаний не стільки з попелом, скільки з сіркою. Під час гігантських вивержень у стратосферу викидаються величезні обсяги сполук сірки, які перетворюються на дрібні аерозольні часточки. Ця завіса відбиває частину сонячного світла назад у космос, знижуючи температуру біля поверхні. Науковці припускають, що за певних умов такий ефект міг не згасати швидко, як після звичайних вивержень, а підтримуватися й поглиблюватися, розтягуючи похолодання на сторіччя.
Дослідники зіставляли геологічні свідчення давніх вивержень із реконструкціями клімату відповідних епох, аби зрозуміти, чому окремі холодні періоди тривали набагато довше, ніж мала б давати проста фізика аерозолів. Варто зазначити, що серед фахівців немає повної одностайності: інші роботи ставлять під сумнів здатність навіть наймасштабніших вивержень спричиняти аж настільки глибоке й тривале охолодження, тож питання про справжній масштаб «вулканічних зим» лишається предметом наукової дискусії.
Значення цієї теми виходить за межі реконструкції минулого. Розуміння того, як потужні виверження впливають на клімат і наскільки довго тримається їхній ефект, важливе для оцінки майбутніх ризиків: подібна подія в наш час зачепила б сільське господарство й продовольчу безпеку в глобальному масштабі. Крім того, дискусія навколо вулканічного охолодження прямо стосується суперечливих ідей штучного «затінення» планети аерозолями для боротьби з потеплінням — і нагадує, наскільки складно й непередбачувано кліматична система реагує на різке потрапляння сірки в атмосферу.
