605
До 20 відсотків людей можуть мати мізофонію – надто сильну емоційну реакцію на буденні звуки на кшталт чавкання чи сопіння. Попри таку поширеність, її мозкові механізми досі лишалися не до кінця зрозумілими. Нове дослідження, про яке розповідає ScienceAlert, уточнює роль однієї з ключових ділянок мозку та показує, що мізофонія радше є спектром, ніж чітким діагнозом «є/немає».
Яка ділянка мозку пов’язана з мізофонією
Попередні роботи вказували на передню острівцеву кору – ділянку, що бере участь у переживанні відрази, болю та керуванні увагою. Вона входить до так званої мережі значущості (salience network), яка відбирає важливі внутрішні й зовнішні сигнали.
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Human Brain Mapping, науковці з Монреальського неврологічного інституту в Канаді та Університету Оклахоми у США надали додаткові докази того, що саме передня острівцева кора та мережа значущості тісно пов’язані з мізофонією.
Дослідники підкреслюють, що не виявили чіткої межі між людьми з мізофонією та без неї. Натомість спостерігається безперервний діапазон від слабких до сильних проявів.
Як вивчали мозок і симптоми
Команда проаналізувала функціональні МРТ-знімки мозку у стані спокою для 162 дорослих з уже наявної бази даних. У цій базі не було прямих запитань про мізофонію, тому вчені використали окремий масив даних ще 777 людей, яких опитували щодо цього розладу.
На основі відповідей про загальну чутливість до сенсорних подразників (наприклад, реакція на різкий запах у магазині) дослідники оцінили ймовірну тяжкість мізофонії. Ці статистичні оцінки потім співвіднесли з особливостями активності мозку на МРТ.
З’ясувалося, що вираженість симптомів мізофонії пов’язана з тим, наскільки синхронно працює передня острівцева кора з іншими вузлами мережі значущості, відповідальними за обробку звуків, а також за планування рухів і моторну активність.
Відмінність від тривоги, депресії та аутизму
Дослідники також порівняли виявлені патерни мозкової активності з тими, що характерні для інших станів. Виявилося, що «мізофонні» зміни формують окремий кластер і майже не перетинаються з активністю, пов’язаною з тривогою, депресією чи аутистичними рисами.
Ці стани часто супроводжують мізофонію, що ускладнює виділення саме її біологічних механізмів. Нові результати дають попередні свідчення, що мізофонія має власні неврологічні особливості, відмінні від супутніх розладів.
Коли команда спробувала поділити учасників на дві чіткі групи – «з мізофонією» та «здорові» – виявлені статистичні патерни мозкової активності зникли. Це додатково підтримує ідею, що мізофонія є континуумом, а не бінарною категорією.
Обмеження дослідження і подальші кроки
Автори наголошують, що жодного з учасників МРТ безпосередньо не питали про мізофонію, а ступінь її вираженості оцінювали опосередковано, за статистичними моделями. Також не проводилися експерименти з відтворенням тригерних звуків під час сканування.
Водночас такий підхід має й переваги: коли дослідження спеціально набирають людей із певним розладом, зростає ризик зміщення вибірки в бік найтяжчих випадків. Тут же результати, ймовірно, краще відображають ситуацію в загальній популяції.
Окремий масив даних із 777 опитаних людей показав, що вже наявні бази можна творчо поєднувати, не завжди починаючи дослідження «з нуля». Це може пришвидшити й здешевити подальшу роботу в цій галузі.
Наступним кроком, за словами вчених, має стати вивчення мозкової активності в людей, у яких мізофонія точно діагностована або, навпаки, практично відсутня, щоб перевірити, чи збережуться виявлені закономірності. Також вони пропонують застосовувати інші методи нейровізуалізації, аби отримати чіткішу картину того, як саме мізофонія проявляється в мозку.
Дослідження опубліковане в журналі Human Brain Mapping і поглиблює розуміння того, чому одні й ті самі звуки для когось лишаються фоном, а в інших викликають різкий сплеск роздратування чи навіть люті.
Мізофонія виявилася спектром змін у мережі значущості мозку з’явилася спочатку на Цікавості.
