Тюлені та їхні родичі — майстри життя на межі двох стихій. Вони добре чують і в повітрі, і під водою. Нове дослідження показує, що цю подвійну здатність вони розвинули значно раніше, ніж вважалося.
Чути під водою й у повітрі — зовсім різні завдання. Звук поводиться в цих середовищах по-різному, і вухо, добре пристосоване до одного, зазвичай гірше працює в іншому. Морські ссавці мусили знайти компроміс або особливе рішення.
Як це з’ясували
Учені просканували вуха сотень морських ссавців, щоб простежити, коли й як у ластоногих сформувалася здатність добре чути в обох середовищах. Внутрішня будова вуха зберігає підказки про те, до яких умов воно пристосоване.
Порівнюючи анатомію різних видів, дослідники дійшли висновку, що амфібійний слух виник у предків тюленів дуже давно — задовго до появи багатьох сучасних форм.
Чому це цікаво
Історія слуху ластоногих — це історія про повернення суходільних тварин у воду. Їхні предки колись жили на суші, а потім поступово освоїли морське життя, і органи чуття мусили пристосуватися до нового середовища.
Розуміння того, коли з’явилася здатність чути під водою, допомагає відтворити цей еволюційний шлях. Воно показує, наскільки гнучким буває живий організм, здатний пристосувати навіть такий тонкий інструмент, як слух, до життя одразу у двох світах.

588