Фрагмент черепа віком 224 тисячі років змінює історію людини

Уявіть, що ви знаходите єдиний уламок пазла і раптом розумієте: картинка, яку всі малювали десятиліттями, була надто простою. Саме так сталося з палеоантропологами, які виявили у центральній Іспанії фрагмент черепа Homo віком до 224 тисяч років. Новий аналіз, описаний у статті в Sci.News, показує, що в Європі в той час співіснували різні давні людські лінії з неочікуваними рисами, а еволюція людини була зовсім не прямою «драбинкою».

Що відомо коротко

• У природному парку Лагуни Руїдера в Іспанії знайдено перший людський викопний залишок з цієї місцевості — фрагмент тім’яної кістки черепа, позначений як RVH-1.
• Вік шару, де лежала кістка, за даними уран-серійного датування та оптично стимульованої люмінесценції, сягає до 224 тисяч років.
• Кістка незвично товста і має виразний кут у ділянці скроневої лінії, що ставить її у верхню межу варіацій серед інших європейських викопних людей середнього плейстоцену.
• За будовою RVH-1 подібна до «архаїчних» черепів, як-от з Цепрано в Італії та Каун-де-л’Араго у Франції, але дослідники обережно класифікують її лише як Homo sp.
• Знахідка свідчить, що в Іберії тоді жили гомініни з несподіваними, успадкованими від давніших ліній рисами, а еволюція людини в Європі була складною мозаїкою, а не прямою лінією.

Як один уламок черепа ламає «пряму» схему еволюції

У шкільних підручниках еволюцію людини часто показують як шеренгу фігур: від зігнутого «мавпоподібного» предка до сучасної людини. Новий фрагмент черепа з Руїдери нагадує, що реальність більше схожа не на шеренгу, а на густий кущ із багатьма гілками, які перетинаються, відгалужуються і зникають.

RVH-1 — це частина тім’яної кістки, однієї з тих, що формують верх і боки черепа. На перший погляд — просто уламок кістки в брекчії, «цементованій» породі. Але його товщина і форма скроневої лінії виявилися настільки незвичними, що вчені зрозуміли: перед ними представник популяції, яка не вписується в просту схему «гейдельберзька людина → неандерталець → Homo sapiens».

Якщо уявити еволюцію як історію автомобілів, то RVH-1 — це наче знайти дверцята від моделі, яка поєднує риси старого позашляховика і сучасного седана. Ви вже не можете сказати, що була лише одна лінія моделей, які послідовно змінювали одна одну.

Що саме знайшли в Руїдері

Фрагмент RVH-1 виявили в середньоплейстоценовому відкладі на ділянці Руїдера в межах природного парку Лагуни Руїдера в регіоні Кастилія-Ла-Манча. Це перший людський викопний залишок з цього місця, тому для дослідників він став справжнім «ключем» до минулого регіону.

Команда під керівництвом палеоантропологів Маріо Модесто-Мати (Mario Modesto-Mata) з Національного центру досліджень еволюції людини (CENIEH) та Міжнародного університету Ла-Ріохи спочатку навіть не повірила, що кістка людська. Вони пройшли шлях від скепсису до впевненості, коли аналіз показав: це може бути тільки Homo.

Для визначення віку шару, де лежала кістка, використали поєднання уран-серійного датування та методу оптично стимульованої люмінесценції. Результат — до 224 тисяч років. Це означає, що RVH-1 належав людині, яка жила в Європі задовго до появи сучасних людей і в час, коли формувалися неандертальці.

Анатомічно RVH-1 вирізняється від інших знахідок. Тім’яна кістка відносно товста, а кут у ділянці скроневої лінії — виразний. Обидва показники розташовують її у верхній межі діапазону, відомого для інших європейських гомінінів середнього плейстоцену.

Даніель Гарсія Мартінес (Daniel García-Martínez) з Комплутенського університету Мадрида зазначає, що така товста кістка нагадує морфологію інших «архаїчних» черепів, зокрема з Цепрано в Італії та Каун-де-л’Араго у Французьких Піренеях. Це натякає на те, що в різних куточках Європи існували популяції з подібним набором давніх рис.

Чому вчені не поспішають називати вид

Попри схожість із тим, що часто називають Homo heidelbergensis, дослідники свідомо уникають «приклеювати ярлик» виду до одного уламка. Вони класифікують RVH-1 як Homo sp. — тобто представника роду Homo без уточнення виду.

Причина проста: один фрагмент тім’яної кістки — це надто мало, щоб упевнено сказати, до якого саме виду він належав. Це як намагатися впізнати марку автомобіля лише за шматком даху. Можна припускати, але легко помилитися.

Водночас морфологічні подібності до «гейдельберзьких» зразків і інших архаїчних черепів вказують, що в Іберії в середньому плейстоцені жили гомініни, які зберігали риси, успадковані від ще давніших ліній. Ці риси «дожили» до відносно пізнього етапу, коли в інших регіонах уже формувалися більш «класичні» неандертальські форми.

Що це змінює в нашому розумінні еволюції людини

Карлос Паланкар (Carlos Palancar) з Національного музею природничих наук підкреслює: ця знахідка підсилює уявлення про те, що еволюція людини в Європі була не лінійною, а складною. Різні популяції з відмінною еволюційною історією співіснували, перетиналися і, можливо, обмінювалися генами.

Іншими словами, Європа середнього плейстоцену була радше «континентом експериментів» еволюції, ніж сценою з одним головним актором. У різних регіонах могли жити групи, які зберігали архаїчні риси, тоді як інші вже рухалися в бік неандертальців чи інших форм.

Сара Діас Перес (Sara Díaz Pérez) з Вроцлавського університету вважає, що RVH-1 — лише «верхівка айсберга». Руїдера, на її думку, ще приховує багато свідчень про різноманіття гомінінів у Південній Європі. Це робить локацію важливою точкою на карті досліджень еволюції людини в середньому плейстоцені.

Команда опублікувала результати в журналі Journal of Human Evolution, де детально описала морфологію кістки та її значення для розуміння варіативності гомінінів у Південній Європі.

FAQ

Це відкриття вже остаточно змінює схему еволюції людини?

Ні, це один, хоча й дуже важливий, фрагмент мозаїки. Він не «переписує» всю історію, але змушує переглянути надто прості, лінійні моделі та враховувати більшу різноманітність популяцій у Європі середнього плейстоцену.

Чому вчені не назвали цей фрагмент точно Homo heidelbergensis?

Через обмеженість матеріалу. Один уламок тім’яної кістки не дає достатньо інформації, щоб упевнено віднести його до конкретного виду. Дослідники вважають обережність кращою за поспішні висновки, навіть якщо є морфологічні подібності до гейдельберзької людини.

Чи можна за товщиною кістки сказати щось про спосіб життя цих людей?

Безпосередньо — ні. Товщина кістки і форма скроневої лінії більше говорять про еволюційну історію та спорідненість із іншими популяціями, ніж про конкретні звички чи поведінку. Для цього потрібні інші типи знахідок — знаряддя, сліди діяльності

Фрагмент черепа віком 224 тисячі років змінює історію людини з’явилася спочатку на Цікавості.

cikavosti.com