Хаббл випадково зафіксував момент розпаду комети на чотири частини (фото+відео)

Сьогодні,   09:47    346

Буває, що найцікавіші відкриття трапляються зовсім не за планом. Команда астрономів Обернського університету з Алабами мала спостерігати за зовсім іншим об’єктом, але через технічні обмеження змушена була терміново замінити ціль. Нова ціль — комета C/2025 K1 (ATLAS) — виявилась одночасно ідеальним і абсолютно несподіваним вибором: саме тоді, коли телескоп Hubble почав фотографувати її у листопаді 2025 року, вона розпалась на чотири окремих уламки. Дослідження опубліковане у журналі Icarus.

Ця серія знімків розпадаючої комети C/2025 K1 (ATLAS), зроблених космічним телескопом «Габбл» НАСА, була отримана протягом трьох днів поспіль: 8, 9 та 10 листопада 2025 року. Це перший випадок, коли «Габбл» зафіксував комету на настільки ранній стадії процесу розпаду.
Зображення: NASA, ESA, Денніс Бодевіц (AU); обробка зображень: Джозеф ДеПаскале (STScI)

Що відомо коротко

  • Дослідження опубліковано у Icarus (2026); автори: Дж. Нунан, Д. Бодевіц (Обернський університет, Алабама) та ін.
  • Комета C/2025 K1 (ATLAS) — довгоперіодична комета з хмари Оорта, відкрита в травні 2025 р.
  • Перигелій (найближче зближення з Сонцем): 8 жовтня 2025, на відстані ~49 млн км — всередині орбіти Меркурія
  • Комета не пережила перигелію і почала руйнуватись
  • Hubble зафіксував 4 фрагменти з окремими комами на серії знімків 8–10 листопада 2025 — лише через ~8 діб після початку розпаду
  • Це рекорд за швидкістю виявлення: зазвичай розпад кометою фіксують через тижні або місяць після події
  • Один із фрагментів розвалився далі під час самого спостереження
  • Зараз уламки летять геть від Сонця на відстані ~400 млн км і ніколи не повернуться

Щаслива випадковість з мільйонним шансом

Вся ця захоплива наукова пригода почалась з технічної прикрості. Джон Нунан, науковий профессор факультету фізики Обернського університету і співдослідник події, пояснив, що їхня команда перемогла у конкурсі на спостережний час Hubble із зовсім іншою кометою як метою. Але перед самим початком спостережень нові технічні обмеження зробили ту першу комету недосяжною.




Терміново довелося шукати заміну — і вибір ліг на C/2025 K1 (ATLAS). «Іноді найкраща наука трапляється випадково», — сказав Нунан. — «Цю комету ми спостерігали тому, що наша оригінальна комета стала недоступною через нові технічні обмеження після того, як ми виграли наш проект. Нам треба було знайти нову ціль — і рівно в момент, коли ми на неї дивились, вона розпалась, що є найменш імовірним з малоймовірних шансів».

Коли Нунан почав переглядати перші дані, він побачив щось неочікуване: «Я подивився на дані і побачив, що там чотири комети на знімках, хоча ми пропонували спостерігати тільки за однією. Тому ми знали, що це щось дуже, дуже особливе».

На цій схемі показано траєкторію комети C/2025 K1 (ATLAS), або K1, під час її проходження поблизу Сонця та початку подорожі за межі Сонячної системи. Космічний телескоп «Габбл» НАСА зафіксував зображення, розміщене у вставці, на якому видно розпад комети, лише через місяць після найближчого зближення K1 із Сонцем.
Ілюстрація: НАСА, ЄКА, Ральф Кроуфорд (STScI)

Що таке комета K1 і чому вона розпалась

Комета C/2025 K1 (ATLAS) — довгоперіодична комета, що прилетіла з хмари Оорта — найвіддаленішої сфери малих тіл нашої Сонячної системи, що простягається приблизно до чверті відстані до найближчої зірки. Такі комети можуть бути «заморожені» там мільярди років і залітати у внутрішню Сонячну систему дуже рідко або взагалі вперше.

Останні новини:  Шведське дослідження підтвердило довічний захист від раку завдяки щепленню

Саме в цьому — ключ до їхньої вразливості. Як і комета Геловіна C/2024 S1, яка цілковито згоріла при зближенні зі Сонцем у 2024 році, K1 була «новачком» у внутрішній Сонячній системі — її крижане ядро ніколи раніше не відчувало такого рівня сонячного випромінювання.

8 жовтня 2025 K1 пройшла перигелій на відстані ~49 мільйонів кілометрів від Сонця — приблизно на одній третині відстані між Землею і нашою зіркою, всередині орбіти Меркурія. Інтенсивне нагрівання і гравітаційні сили виявились занадто великими: ядро комети почало тріскатись і руйнуватись.

Знімки Hubble: деталі, яких не бачила жодна інша обсерваторія

Через місяць після перигелію, 8–10 листопада 2025 року, Hubble відзняв серію з трьох 20-секундних знімків. Саме завдяки надзвичайній роздільній здатності телескопа вчені побачили те, що наземні обсерваторії бачили лише як «нечіткі яскраві плями»: чотири окремих фрагменти, кожен зі своєю кометною комою (сяйливою атмосферою газу і пилу).

Команда оцінила, що K1 почала розпадатись приблизно за вісім діб до початку спостережень — тобто на момент знімання з моменту розпаду минуло лише 8 днів. «Ніколи раніше Hubble не фіксував фрагментацію комети так близько до моменту самого розпаду. Зазвичай це відбувається через кілька тижнів або місяць. А в цьому випадку ми побачили її лише через дні», — сказав Нунан.

Під час самого спостереження один із менших фрагментів розвалився ще раз, і Hubble зафіксував цю вторинну дезінтеграцію. Це дозволило дослідникам спостерігати каскадний процес руйнування в режимі, близькому до реального часу.

Останні новини:  Свобода в мережі падає 15 років поспіль: хто і чому контролює інтернет

Що це говорить нам про фізику комет

Колін Снодграсс, профессор Університету Единбурга і співавтор статті, пояснює наукову цінність спостереження: «Випадкове спостереження K1 телескопом Hubble допоможе нам зрозуміти, чому деякі довгоперіодичні комети розпадаються, і дасть нам перший погляд на їхні нутрощі».

Цікаві факти про комети давно відомі: з мільярда комет хмари Оорта лише одиниці залітають у внутрішню Сонячну систему, і лише деякі з них переживають перший прохід поблизу Сонця. Але чому саме одні комети розпадаються, а інші виживають — залишалось загадкою через брак спостережень у перші дні після перигелію.

Нунан вказує на конкретний фізичний процес, який вдалось простежити: «Це говорить нам щось дуже важливе про фізику того, що відбувається на поверхні комети. Можливо, ми спостерігаємо часовий масштаб, необхідний для утворення значного пилового шару, який потім може бути викинутий газом».

Іншими словами, перші дні після максимального нагрівання — критичний момент у долі ядра. Навіть якщо комета не руйнується одразу, поверхня може поступово накопичувати пил, який потім злітає потоками газу і розламує ядро на частини.

K1 та 3I/ATLAS: два зовсім різних сценарії

2025-й рік виявився надзвичайно насиченим для кометної астрономії. Міжзоряна комета 3I/ATLAS, відкрита 1 липня 2025 року, пролетіла через нашу Сонячну систему і виявила аномальну активність — інтенсивну сублімацію вуглекислого газу, ціаністого водню та метанолу. На відміну від K1, 3I/ATLAS прийшла з-за меж Сонячної системи і залишила її назавжди.

K1 теж більше не повернеться — але з іншої причини: вона просто перестала існувати як єдиний об’єкт. Зараз чотири фрагменти летять геть від Сонця на відстані близько 400 мільйонів кілометрів, поступово розпорошуючись у просторі.

Обидва випадки підкреслюють одне: кожна комета унікальна, і кожне вдале спостереження у потрібний момент — рідкісна наукова удача.

Цікаві факти

  • У хмарі Оорта, за оцінками, від кількох сотень мільярдів до трильйона ядер комет. Але через величезні відстані і малі розміри ядер ми ніколи не спостерігали жодного з них безпосередньо — тільки тих, хто «вирвались» і летять до Сонця
  • Перший задокументований випадок, коли комету бачили як чотири об’єкти, — розпад комети Шумейкерів–Леві 9 у 1993 році, яка розвалилась на 21 уламок і впала в Юпітер у 1994-му. Це видовище спостерігали тисячі телескопів по всьому світу
  • Hubble було запущено у 1990 році і досі є одним із найпотужніших інструментів для спостереження Сонячної системи завдяки роздільній здатності, недосяжній для наземних телескопів через атмосферні спотворення
  • Слово «комета» походить від давньогрецького kometes — «довговолосий», бо греки порівнювали хвіст комети з розпущеним волоссям
Останні новини:  Крихітний кристал циркону з криптоном всередині розкриває секрети давньої Землі

FAQ

Що таке перигелій і чому він небезпечний для комет? Перигелій — це точка орбіти небесного тіла, найближча до Сонця. Для комет прохід через перигелій є найнебезпечнішим моментом: інтенсивне сонячне випромінювання нагріває лід, який випаровується (сублімує) і виривається з поверхні ядра з великою швидкістю. Це і створює хвіст, і може призвести до руйнування ядра, якщо воно виявляється недостатньо міцним.

Звідки беруться довгоперіодичні комети? Довгоперіодичні комети, до яких належить K1, приходять із хмари Оорта — сферичної оболонки на краю Сонячної системи, що простягається до відстаней у 100 000–200 000 а.о. від Сонця (для порівняння: відстань до Плутона — близько 40 а.о.). Вони можуть мати орбітальний період від сотень тисяч до мільйонів років — або взагалі прилетіти вперше і більше ніколи не повернутись.

Чи небезпечні фрагменти розпаду для Землі? У випадку K1 — ні. Фрагменти комети рухаються у напрямку від Сонця і Землі, їхні орбіти не перетинаються з нашою планетою. Взагалі фрагментація комети зменшує ризик зіткнення з Землею, а не збільшує: маленькі уламки переважно згоряють в атмосфері або розсіюються у просторі.

Ядро комети K1 ATLAS, ймовірно, не бачило Сонця мільярди років — з часів, коли ще не існувало ні Землі в її нинішньому вигляді, ні багатоклітинного життя. Перший же «контакт» з теплом зірки виявився для неї фатальним. І саме цей момент — через дивовижний збіг обставин — зафіксував телескоп Hubble.

Хаббл випадково зафіксував момент розпаду комети на чотири частини (фото+відео) з’явилася спочатку на Цікавості.


cikavosti.com