5840
Науковий світ приголомшила новина, яка звучить як сценарій фантастичного роману: двох сумчастих (marsupials), яких вважали повністю зниклими щонайменше 6 000 років тому і знали виключно з викопних решток, знайшли живими в тропічних лісах Нової Гвінеї. Про відкриття повідомив Тім Фленнері з Австралійського музею в Сиднеї — той самий зоолог, який впродовж десятиліть розгадував таємничі свідчення про незвичних тварин у регіоні. Про те, що рідкісні сумчасті дива Австралії та Океанії здатні приховуватись від вчених десятиліттями, ми вже писали — та цього разу мова йде про ціле тисячоліття зникнення.
Що відомо коротко
- Кільчастохвостий глайдер (Tous ayamaruensis) і карликовий довгопалий опосум (Dactylonax kambuayai) — два види, раніше відомі науці лише з викопних зубів та кісток, знайдені живими на півострові Вогелкоп у провінції Папуа, Індонезія.
- Обидва види вважалися зниклими щонайменше 6 000 років тому; у науковому описі спиралися виключно на субфосильний (subfossil) матеріал з австралійських печер.
- Відкриттю передували роки детективної роботи: спорадичні спостереження, неправильно ідентифіковані музейні зразки та відновлення субфосильних решток.
- Вирішальну роль у підтвердженні відкриття відіграли місцеві корінні громади, які вказали вченим на тварин.
- Точне місцезнаходження популяцій тримається в таємниці через небезпеку торгівлі дикими тваринами.
- Головна загроза для обох видів — масова вирубка лісів, яка знищує їхнє середовище існування.
Кільчастохвостий глайдер: «один із найфотогенічніших звірів»
Кільчастохвостий глайдер Tous ayamaruensis — родич трьох австралійських видів великого глайдера роду Petauroides, але з суттєвими відмінностями: він має чіпкий хвіст і непокриті хутром вуха — ознаки, які відрізняють його настільки радикально, що вчені виділили тварину в окремий рід Tous.
Викопний запис цього роду по-своєму загадковий. Найдавніші зуби, знайдені у Вікторії та Новому Південному Уельсі в Австралії, датуються 3–4 мільйонами років. Потім — прогалина, і наступні сліди з’являються лише 280 000 років тому у печерах Маунт-Етна та Капрікорн у Квінсленді. Найменший серед викопних видів роду неможливо відрізнити від тварини, щойно знайденої живою в Західному Папуа, — за словами дослідника Скотта Хакнала з Університету Центрального Квінсленда.
Деякі корінні громади регіону вважають цього глайдера священною твариною, яку належить захищати і уникати — саме це, на думку вчених, могло допомогти виду залишатися невідомим науці так довго.
«Це одна з найфотогенічніших тварин, один із найкрасивіших сумчастих, яких вам коли-небудь доведеться побачити», — каже Тім Фленнері.
Карликовий довгопалий опосум: пристрій для видобування личинок
Якщо кільчастохвостий глайдер вражає красою, то карликовий довгопалий опосум Dactylonax kambuayai — справжній інженерний шедевр еволюції. Це смугаста тварина, яка буквально поміщається на долоні, але має на кожній руці один палець, вдвічі довший за решту.
Функція цього пальця — аналогічна до пальця мадагаскарського ай-ая: спеціалізоване харчування за рахунок личинок деревоточців. За словами Фленнері, у тварини також є помітні спеціалізації слухового апарату — структури вуха пристосовані до сприйняття низькочастотних звуків.
«Вочевидь, вони прислуховуються до деревоточних жуків і потім роздирають гниле дерево, щоб дістати личинку цим пальцем», — пояснює дослідник.
Скотт Хакнал характеризує Dactylonax як вид, що займає унікальну екологічну нішу: «Кишенькова за розміром, дивна і чарівна Dactylonax kambuayai настільки ж важлива, як і Tous. З її масивно подовженим пальцем вона уособлює своєрідну екологічну роль».
Відкриття важливіше, ніж знайти тилацина
Масштаб відкриття можна зрозуміти з реакції колег. Скотт Хакнал, який не входив до команди Фленнері, назвав його «важливішим, ніж знайти живого тилацина в Тасманії» — а пошуки цієї легендарної «тасманійської тигрової кішки», про яку на cikavosti.com теж писали, залишаються одним із найгучніших зоологічних квестів нашого часу.
Порівняння закономірне: і тилацин, і обидва щойно знайдені види є представниками тієї унікальної фауни Сахулу — праконтиненту, що колись об’єднував Австралію й Нову Гвінею. Але на відміну від тилацина, про якого збереглися фотографії та фільми, про Tous і Dactylonax наука досі знала лише з кісток.
Девід Ліндемаєр з Австралійського національного університету в Канберрі назвав відкриття «захоплюючим і важливим», але водночас висловив серйозне занепокоєння масштабами вирубки та розчищення лісів на Новій Гвінеї: «Це також змушує мене замислитися, що могло бути втрачено в Австралії внаслідок усього того знищення лісів, яке відбулося тут».
Фленнері також попереджає охочих тримати цих тварин як домашніх улюбленців: враховуючи вузьку спеціалізацію їхнього раціону, утримання в неволі фактично прирікає їх на загибель. Саме тому порівняння вимерлих і живих тварин завжди нагадує нам: кожен живий вид — це крихка і неповторна гілка еволюційного дерева.
Цікаві факти
- Нова Гвінея поступається лише Амазонії за темпами відкриття нових видів: з 2010 року тут описано тисячі нових рослин, комах і хребетних.
- Субфосильні залишки (subfossil) — кісткові рештки, які ще не повністю мінералізувалися — дозволяють датувати зникнення виду з точністю до кількох сотень років.
- Чіпкий хвіст глайдера Tous ayamaruensis є аналогом такого хвоста у південноамериканських опосумів — класичний приклад конвергентної еволюції на різних континентах.
- Подовжений «рибальський» палець Dactylonax має аналог у мадагаскарського ай-ая (Daubentonia madagascariensis) — тварини, еволюційно цілком незв’язаної, що виникла внаслідок схожого еволюційного тиску.
FAQ
Чому вчені так довго не знали про існування цих тварин? По-перше, Нова Гвінея — другий за розміром тропічний острів у світі з надзвичайно складним гірським рельєфом та малодослідженими лісами. По-друге, обидва види мають спеціалізований раціон і нічний спосіб життя, що робить їх надзвичайно важко помітними. Вирішальну роль відіграло також ставлення деяких корінних громад до глайдера як до священного захищеного виду — фактично він перебував під місцевою охороною задовго до того, як наука взагалі підтвердила його існування.
Чи є інші приклади видів, «повернених з мертвих» після тисяч років? Так, такі види в зоології називають «таксонами Лазаря» (Lazarus taxa). Найвідоміший приклад — латимерія (Latimeria chalumnae), кістеперна риба, вважана вимерлою 66 мільйонів років тому й знайдена живою в 1938 році. Серед ссавців прикладом є гребенехвоста мулгара — австралійський сумчастий, невідомий у Новому Південному Уельсі понад 100 років і переоткритий у 2017 році. Відкриття Tous і Dactylonax є особливо разючим, оскільки їх вважали зниклими ще в доісторичний час.
Що загрожує новознайденим видам прямо зараз? Головна загроза — промислова вирубка лісів у провінції Папуа, яка знищує унікальні гірські та рівнинні ліси Нової Гвінеї. Вчені поки не мають достатньо даних про ареал поширення, чисельність популяцій та екологічні потреби обох видів, що ускладнює розробку заходів охорони. Точне місцезнаходження знахідок тримається в таємниці через ризик незаконного відлову для торгівлі екзотичними тваринами. За словами Фленнері, навіть потрапивши в неволю, ці тварини навряд чи виживуть: їхній раціон надто специфічний для штучного відтворення.
Два сумчастих, яких вважали вимерлими 6 000 років тому, знайшли живими в джунглях Нової Гвінеї з’явилася спочатку на Цікавості.
