5643
Дослідники виявили в Угорщині рідкісне поховання часів кам’яного віку, яке кидає виклик усталеним уявленням про ролі чоловіків і жінок у стародавніх суспільствах. Як повідомляють науковці у журналі American Journal of Biological Anthropology, літня жінка була похована разом із предметами та в позиції, які традиційно вважалися суто чоловічими. Ця знахідка свідчить: гендерна ідентичність була куди складнішою і гнучкішою ще 7000 років тому, ніж прийнято думати.
Що відомо коротко
- Дослідники вивчили 125 скелетів із двох неолітичних цвинтарів на сході Угорщини, які використовувалися між 5300 і 4650 роками до н.е.
- Більшість жінок була похована на лівому боці з поясами з мушель, чоловіки — на правому боці з полірованими кам’яними знаряддями.
- Одне жіноче поховання різко виділялось: літня жінка лежала в чоловічій позиції і була похована з полірованими кам’яними знаряддями — єдина жінка серед усіх досліджених.
- Аналіз кісток підтвердив: характер зносу її суглобів пальців ніг відповідав чоловічій моделі колінопреклоненої праці.
- Загалом із «невідповідних» поховань виявлено 2 чоловічих і 5 жіночих скелетів, що свідчить про неабсолютність гендерних норм навіть у ті часи.
Що таке неолітичні поховальні практики
Неоліт, або нова кам’яна доба, — це епоха приблизно від 10 000 до 3 000 років до нашої ери, коли люди перейшли від мисливства та збирання до осілого землеробства. Саме в цей час з’являються перші організовані цвинтарі — місця, де спосіб поховання людини відображав її місце в суспільстві.
Археологи вивчають поховання, щоб зрозуміти, як стародавні суспільства ділили ролі між чоловіками та жінками. Поза, в якій лежить скелет, та предмети поруч із ним — так звані інвентарні знахідки — часто прямо вказують на соціальний статус і приписану гендерну роль померлого. Саме тому поховання, що не відповідають стандартній схемі, привертають особливу увагу науковців.
Деталі відкриття
Дослідження проводилось на матеріалах двох неолітичних цвинтарів у східній Угорщині — Полгар-Ферекземат та Чошхалом. Вчені зосередились на так званих маркерах навантаження: слідах на кістках, що утворюються від багаторазових фізичних рухів протягом усього життя людини.
Аналіз показав, що всі досліджені люди — і чоловіки, і жінки — мали ознаки значного фізичного навантаження. Обидві статі часто клякали на коліна. Проте чоловічі скелети додатково демонстрували знос правої руки, пов’язаний, найімовірніше, з метальними рухами — полюванням або обробкою каменю.
Поховальні норми на обох цвинтарях були доволі чіткими: жінок клали на лівий бік, чоловіків — на правий. Жіночі поховання супроводжувались прикрасами з мушель, чоловічі — полірованими кам’яними знаряддями праці.
Але одне поховання стало винятком із правила. Літня жінка лежала на правому боці, а поруч із нею знаходились поліровані кам’яні знаряддя — атрибути, яких не виявлено в жодному іншому жіночому похованні. Крім того, стан кісток її стоп указував на модель колінопреклоненої праці, характерну саме для чоловіків цвинтаря.
Що показали нові спостереження
Дослідники дійшли висновку, що ця жінка, мабуть, виконувала в суспільстві ролі, які зазвичай вважалися чоловічими. При цьому науковці обережні у трактуваннях і не поспішають оголошувати її шаманкою чи вождем.
«Немає чітких доказів того, що ця жінка мала якусь унікальну соціальну роль, наприклад шамана», — пояснює головний автор дослідження Себастьєн Вілот із Французького національного центру наукових досліджень.
Інші поховання, що відхилялись від норми, могли відображати індивідуальні долі людей, які просто не вписувались в «ідеальну» схему суспільства.
«Це той період в історії Центральної Європи, коли люди почали виражати раніше існуючі гендерні ролі в новій площині», — зазначає Вілот.
Чому це важливо для науки
Відкриття має велике значення для біологічної антропології та археології загалом. Воно показує, що навіть у суспільствах із доволі чіткими гендерними нормами завжди існував простір для індивідуальності та відступу від правил.
Це також застереження для сучасних дослідників: не варто автоматично проектувати сучасні або романтизовані уявлення про минуле на стародавні культури. Стать скелета та спосіб поховання — не одне й те саме. Те, що хтось похований «як чоловік», не означає, що ця людина ідентифікувала себе саме так у сучасному розумінні, але свідчить про те, що суспільство визнавало її особливий шлях.
Дослідження також підкреслює цінність комплексного підходу: лише поєднання аналізу кісткових маркерів навантаження з вивченням поховального інвентарю дає змогу отримати справжню картину минулого.
Цікаві факти
- Поховання на лівому чи правому боці як гендерний маркер — практика, зафіксована в багатьох неолітичних культурах Центральної Європи, але вона ніколи не була абсолютним правилом.
- Пояси з мушель у жіночих похованнях цього регіону вважались символом статусу й могли передаватися у спадок — ймовірно, їх цінували так само, як сучасні коштовності.
- Сліди на кістках від колінопреклоненої праці збігаються з тим, що залишається у сучасних людей, які роками виконують одноманітну ручну роботу, — кравців, майстрів або землеробів.
- Цей неолітичний регіон Угорщини є одним із найбагатших на археологічні знахідки в Центральній Європі: тут виявлено сотні поховань, які охоплюють понад шість століть людської історії.
FAQ
Чи означає це, що 7000 років тому люди усвідомлювали гендерну ідентичність? Науковці обережні у формулюваннях. Поховання вказує на те, що суспільство визнавало відступ від норми, але ми не можемо знати, як сама жінка або її оточення розуміли її ідентичність у сучасному сенсі цього поняття.
Як вчені визначають стать скелета? Стать визначається за морфологією кісток — передусім за формою тазу та черепа. У цьому дослідженні використовувались також ДНК-аналіз та вивчення кісткових маркерів фізичного навантаження для більш точної картини.
Чи є ще подібні знахідки в інших країнах? Так. Аналогічні поховання, де біологічна стать не збігається з поховальними атрибутами, виявлені у Франції, Латвії, Швеції та інших країнах. Це підтверджує: гнучкість гендерних ролей у стародавніх суспільствах була не винятком, а частиною складної соціальної реальності.
WOW-факт: Знос кісток стоп цієї жінки настільки точно відповідав «чоловічій» моделі роботи, що навіть без поховального інвентарю її скелет міг би бути помилково класифікований як чоловічий — а отже, тисячоліттями пролежати в архіві науки з неправильним «паспортом».
Жінка кам’яного віку похована як чоловік: знахідка з Угорщини з’явилася спочатку на Цікавості.
