4700
Розпад суперконтиненту Пангея, імовірно, не був спричинений глобальним «перегрівом» мантії, як вважалося раніше, а став результатом складної взаємодії регіональних тектонічних процесів.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Earth and Planetary Science Letters, переглядає класичну гіпотезу про те, що близько 200 млн років тому суперконтинент Пангея розколовся через накопичення тепла під масивом суходолу. Згідно з традиційною моделлю, великі континенти діяли як «теплова ковдра», утримуючи тепло в мантії — шарі між корою та ядром — що призводило до її сильного перегріву, масштабного плавлення порід і зрештою до розриву континентальної літосфери.
Однак аналіз товщини найдавнішої океанічної кори, сформованої під час відкриття Атлантичного та Індійського океанів, показав іншу картину. Дослідники зі Universit? de Strasbourg реконструювали параметри кори на ранніх стадіях рифтогенезу й з’ясували, що вона була лише незначно товстішою за сучасну океанічну кору, середня товщина якої становить близько 6,1 км. Виявлені значення групуються навколо приблизно 5,5 км і 6,7 км — показники, які не свідчать про масштабне перегрівання мантії.
Товщина океанічної кори є важливим індикатором температури глибинних порід: чим гарячіша мантія, тим більше вона плавиться й тим товстіша утворюється кора. Якби під Пангеєю накопичилося значне тепло, геологи очікували б систематично аномально потужні шари кори. Натомість розрахунки показують лише помірне підвищення потенційної температури мантії — приблизно на 9–15 °C у більшості регіонів і максимум до ~60 °C локально, що значно менше за значення, необхідні для глобальної термічної аномалії.
Дослідження також виявило слабку тенденцію до поступового охолодження мантії протягом останніх 180 млн років — приблизно на 0,04–0,06 °C за мільйон років. Ця швидкість узгоджується з довгостроковою тепловою еволюцією Землі, яка повільно втрачає тепло з надр, а не з різким вивільненням енергії під час розпаду суперконтиненту.
Отримані результати свідчать, що ключову роль могли відігравати інші чинники: напруження в літосферних плитах, наявність давніх зон слабкості в континентальній корі, неоднорідний склад мантії та локальні апвелінги гарячішої речовини. У деяких регіонах континентальна літосфера була тоншою або вже порушеною старими розломами, що робило її більш вразливою до розтягнення навіть без екстремального нагрівання.
Таким чином, розпад Пангеї, одна з наймасштабніших геологічних подій мезозою, міг бути наслідком не катастрофічного перегріву планети, а сукупності відносно помірних температурних змін і складної тектонічної динаміки. Це уточнює розуміння суперконтинентальних циклів, які впливають на довгостроковий клімат, рівень океану, вулканізм і навіть еволюцію життя на Землі.
Мантія Землі, можливо, була холоднішою, ніж вважалося до розпаду Пангеї з’явилася спочатку на Цікавості.
