2122
Нове дослідження привертає увагу до гідротермального поля «Загублене місто», яке змінює уявлення про межі існування життя та можливі сценарії його походження.
«Загублене місто» — це унікальна глибоководна екосистема, розташована на захід від Середньоатлантичного хребта та відкрита у 2000 році на глибині понад 700 метрів. Його карбонатні вежі сформувалися внаслідок «серпентинізації» — геохімічного процесу взаємодії мантійних порід із морською водою, що супроводжується виділенням водню та метану, детально описаного фахівцями Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США. На відміну від вулканічних чорних курильників, це середовище не залежить від магматичного тепла, що робить його найдовговічнішим відомим гідротермальним полем в океані.
Протягом щонайменше 120 000 років тут підтримується стабільний потік «відновлювальних газів» — хімічних сполук, здатних живити «хемосинтетичні мікробні спільноти», тобто організми, що отримують енергію не від сонячного світла. У тріщинах димарів існують «анаеробні екосистеми» — біологічні системи, які функціонують без участі кисню, що робить це місце модельним середовищем для вивчення ранніх етапів еволюції життя на Землі.
У 2024 році дослідники отримали мантійний керн довжиною 1268 метрів, який може містити мінеральні «біосигнатури» — геохімічні маркери давніх біологічних процесів. Це відкриття має ключове значення для «астробіології» — міждисциплінарної науки про можливість життя поза Землею, розвиток якої координується, зокрема, Смітсонівським інститутом. «Це приклад екосистеми, яка може бути активною на Енцеладі або Європі прямо зараз», зазначив мікробіолог Вільям Бразелтон.
Водночас інтерес до глибоководного видобутку корисних копалин поблизу поля викликає серйозне занепокоєння наукової спільноти. Будь-яке втручання може порушити крихку «геобіологічну рівновагу» — стабільну взаємодію між геологічними процесами та живими системами, тому експерти пропонують надати території охоронний статус у межах програм Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Історія «Загубленого міста» свідчить про виняткову адаптивність життя в екстремальних умовах, але водночас нагадує, що навіть найстійкіші природні системи залишаються вразливими до людського втручання.
Під Атлантикою виявили «Загублене місто», якому понад 120 тисяч років з’явилася спочатку на Цікавості.
