2016
Нове дослідження показує, що атмосфера отримує значно більше мікропластику з суші, ніж з океану, змінюючи усталені уявлення про джерела цього забруднення.
Мікропластик, тобто «частинки пластику розміром менше п’яти міліметрів», активно переноситься повітряними потоками. Він здатний досягати навіть віддалених регіонів планети. Люди й тварини можуть його вдихати. Після осідання ці частинки додатково забруднюють ґрунти та океани.
Дослідження виконали науковці з Віденського університету і опублікували в журналі Nature (DOI: 10.1038/s41586-025-09998-6). Воно базується на глобальних вимірюваннях і моделюванні атмосферного перенесення. Метою було оцінити внесок наземних і океанічних джерел у забруднення повітря.
Раніше океан часто вважали головним джерелом атмосферного мікропластику. Однак нові результати це спростовують. Дослідники зібрали 2782 окремі вимірювання з усього світу. Потім їх порівняли з результатами моделей переносу частинок.
Моделі виявилися суттєво завищеними. Вони переоцінювали концентрації мікропластику як над сушею, так і над океаном. Скориставшись цією розбіжністю, науковці окремо «перемасштабували викиди» для двох типів джерел. Це дозволило отримати точніші глобальні оцінки.
«Скориговані дані показують, що з суші в атмосферу потрапляє більш ніж у 20 разів більше частинок мікропластику, ніж з океану», — пояснює Андреас Штоль, старший автор дослідження. Основними наземними джерелами є стирання шин, текстильні волокна та повторне підняття частинок із забруднених поверхонь.
Водночас маса мікропластику, що надходить з океану, виявилася більшою. «Океанічні частинки в середньому більші за розміром», — зазначає перша авторка дослідження Іоанна Євангелу. Тому менша кількість частинок може відповідати більшій загальній масі.
Результати мають важливе значення для оцінки ризиків для здоров’я та клімату. Атмосфера виступає глобальним конвеєром забруднення. Розуміння джерел дозволяє точніше прогнозувати, де і як мікропластик накопичується.
Попри прогрес, дослідники наголошують на нестачі даних. «Нам усе ще бракує вимірювань, щоб чітко розрізнити внесок дорожнього руху та інших джерел», — підсумовує Штоль. Невизначеними залишаються й розподіли частинок за розмірами. Подальші спостереження є критично необхідними.
Мікропластик у повітрі: суша викидає більше, ніж океан з’явилася спочатку на Цікавості.
