Трохи більше ніж 10 років тому я зіткнувся з серйозним викликом для свого психічного здоров’я. Коли я нарешті наважився звернутися до лікаря для встановлення діагнозу, я вже настільки довго ігнорував проблему, що щоденні суїцидальні думки стали моєю реальністю. У цій історії є величезна складова ментального здоров’я: брак знань, відсутність правильних слів для опису свого стану та самоусвідомлення, а також мій подальший шлях відновлення через терапію.
Але є й інша частина цієї історії, набагато глибша: моє розуміння маскулінності на той час. Попри те, що я відчайдушно страждав, і попри те, що навколо мене була любляча родина, чудова компанія друзів та дівчина, яка завжди підтримувала, ніхто не здогадувався про те, що зі мною відбувається. Чому?
Тому що я вірив: саме так чинять чоловіки — замикають свої страждання у скриньку під назвою “мовчання”. Це жорстоке рівняння, але я був готовий пожертвувати власним життям, аби лише зберегти це уявлення про чоловічу гідність. Щоб одужати, відновитися і бути тут сьогодні, мені довелося не лише працювати над психічним здоров’ям, а й майже повністю деконструювати, а потім відбудувати своє розуміння того, що означає бути чоловіком.
Токсичність чи традиція?
Дозвольте прояснити: я не критикую і не відкидаю ті аспекти маскулінності, які багато чоловіків вважають цінними. Я переконаний, що в останні роки ми зайшли занадто далеко в дискусіях, надто швидко вішаючи ярлик “токсичність” і засуджуючи багато речей, яких чоловіки прагнуть або якими пишаються.
Однак я також твердо вірю, що ми зробили поняття мужності занадто жорстким і вузьким. Це дуже специфічна версія, яка передається з покоління в покоління, наче старий одяг. Серед іншого, ця модель маскулінності, з якою багато хто з нас виріс, оспівує емоційне придушення замість вираження почуттів.
Чоловіків активно заохочують уникати своїх природних, нормальних людських переживань та емоцій. Саме це стало головною причиною, чому я ледь не вкоротив собі віку. І я бачу, як наслідки цієї жорсткості проявляються у житті сотень тисяч інших чоловіків по всьому світу через жахливу статистику самогубств, передчасної смерті, залежностей, самотності, бездомності та злочинності.
Тиха криза глобального масштабу
За оцінками, щохвилини десь у світі один чоловік вчиняє самогубство. У Великій Британії 15 чоловіків віком до 75 років помирають передчасно щогодини. Це національна і глобальна трагедія, цифри якої розбивають серце.
Багато чоловіків усміхаються зовні, але страждають всередині. Більшість систем підтримки не адаптовані для чоловіків, а навіть якщо допомога доступна, чоловіків привчили не користуватися нею через страх здатися “слабкими”. Працюючи у сфері ментального здоров’я майже десять років, я бачу, як цей сценарій повторюється знову і знову.
Спілкуючись із десятками гостей для моєї нової книги «Be A Man About It: Building A Healthier Idea Of Masculinity» («Будь чоловіком: будуємо здоровіше уявлення про маскулінність»), я постійно чув одне й те саме: коли чоловіки найбільше потребували допомоги, вони обирали мовчання. Настав час для відвертих і чесних розмов про проблеми, що впливають на чоловіків, адже від цього залежать життя.
Як ми до цього дійшли?
Це складна павутина причин, і тут не можна провести просту лінію від точки А до точки Б. Існують біологічні фактори, які можуть створювати передумови для того, щоб чоловіки природно схилялися до певної поведінки у вираженні емоцій. Проте величезну роль відіграють культурні та системні чинники — створені людьми проблеми, які “закорковують” чоловічі переживання. Біологія може закладати фундамент, але культурні норми будують решту споруди, і для чоловіків ця споруда зведена на мовчанні та придушенні.
Як суспільство, ми останніми роками недостатньо фокусувалися на проблемах чоловіків. Для цього є зрозумілі причини, насамперед необхідність підтримати жінок і фемінізм у боротьбі з історичною нерівністю. Але саме ця історична нерівність змусила нас припустити, що з чоловіками “все гаразд”, що їм не потрібна підтримка, адже вони так довго були “на вершині”.
Чому чоловіки частіше вчиняють самогубства?
Суїцид — явище вкрай складне, і існує багато факторів, чому чоловіки вдаються до нього частіше. Згідно зі статистикою, чоловіки втричі частіше вчиняють самогубства, ніж жінки.
Однією з причин є те, що чоловіки, як правило, обирають більш летальні методи, ніж жінки, і значно рідше звертаються по допомогу при психічних розладах. Крім того, сама культурна норма емоційного придушення несе в собі підвищений ризик суїциду.
Важливість чоловічої дружби
Численні наукові дослідження підтверджують: люди — це соціальні істоти, “запрограмовані” на міцні соціальні зв’язки, від яких залежить виживання. Культурні норми маскулінності завжди оспівували незалежність. Це важливо в деяких контекстах, але темна сторона такої незалежності — опір глибоким міжособистісним стосункам.
Особливо це стосується платонічних зв’язків з іншими чоловіками. На жаль, такі стосунки часто стигматизуються гомофобними ярликами, через що багато чоловіків уникають вразливості та глибини у спілкуванні. Наше культурне виховання суперечить нашим біологічним потребам, штовхаючи багатьох у прірву самотності та депресії. Людям потрібні люди, а чоловікам потрібні інші чоловіки.
Чому чоловіки не йдуть до лікаря?
Дані системи охорони здоров’я постійно показують, що жінки частіше відвідують лікарів. Це може бути пов’язано з тим, що жінки звикають до медичних оглядів з молодих років (наприклад, через програми скринінгу, які для жінок часто починаються з 25 років, тоді як для чоловіків — значно пізніше, іноді аж із 65).
Але свою роль відіграють і суворі культурні норми: говорити про своє здоров’я чи проблеми з ним часто вважається “немужнім”. Проте, враховуючи, що чоловіки перебувають у групі підвищеного ризику смерті від раку, серцево-судинних захворювань та передчасної смерті загалом, ми не маємо права ставити гордість вище за власне здоров’я.

1724