1467
Зростає кількість доказів того, що гавайські тюлені-монахи активно використовують складну підводну акустичну комунікацію, а нові дослідження фіксують раніше невідомі типи їхніх вокалізацій.
Нове дослідження Програми дослідження морських ссавців Інституту морської біології Гавайського університету ґрунтується на аналізі пасивних акустичних записів. Пасивний акустичний моніторинг — це «метод реєстрації звуків без втручання в поведінку тварин». Роботу опубліковано в журналі Royal Society Open Science. Вперше описано повний підводний вокальний репертуар виду.
Дослідники задокументували 25 різних типів підводних криків. Раніше було відомо лише шість вокалізацій, зафіксованих у тюленів під опікою людини. Аналіз охопив понад 4500 годин записів. Загалом ідентифіковано понад 23 000 вокалізацій.
Було встановлено, що тюлені-монахи видають низькочастотні звуки протягом дня. Вокальна активність фіксувалася по всьому Гавайському архіпелагу. Найвища інтенсивність спостерігалася в районах з більшою чисельністю популяцій. Це створює основу для подальшого акустичного моніторингу.
«Ми виявили, що гавайські тюлені-монахи набагато голосніші під водою, ніж вважалося раніше», — зазначає Кірбі Парнелл. Він підкреслює, що різноманітність вокалізацій виявилася несподіваною. Дослідження зафіксувало 20 нових типів криків.
Окремим відкриттям стали «комбіновані крики», тобто послідовності кількох вокальних сигналів. Така поведінка раніше не реєструвалася у ластоногих. Також виявлено звук «скиглення», пов’язаний із пошуком їжі. Це лише другий задокументований випадок вокалізації під час активного полювання у тюленів.
«Виявлення комбінованих криків свідчить про високий рівень акустичної складності», — зазначає Парнелл. Він додає, що звук може використовуватися не лише для соціальної взаємодії. Акустична комунікація, ймовірно, залучена і до харчової поведінки.
Гавайський тюлень-монах є ендемічним видом і має культурне значення. Його вокалізації перекриваються з низькочастотним антропогенним шумом. «Це дослідження є ключовим для розуміння впливу океанського шуму», — пояснює Ларс Бейдер. Шум суден може впливати на розмноження та поведінку виду.
Отримані результати відкривають можливості для застосування автоматизованого акустичного моніторингу. Такий підхід дозволяє відстежувати популяції на великих просторових масштабах. Подальші дослідження зосередяться на зв’язку конкретних криків із поведінковими актами. Це має значення для збереження зникаючого виду.
Тюлені-монахи виявилися значно «балакучішими», ніж вважали з’явилася спочатку на Цікавості.
