3483
Міжнародна група науковців отримала перші докази того, що чума бронзового віку заражала не лише людей, а й свійську худобу, що змінює уявлення про шляхи її поширення в давнину.
У бронзовому віці, приблизно 5000 років тому, існував давній штам Yersinia pestis, тобто «бактерія чуми», який поширювався по Євразії майже дві тисячі років. На відміну від середньовічної Чорної смерті, він не передавався блохами. Це довгий час залишалося науковою загадкою. Відсутність відомого переносника ускладнювала пояснення масштабів поширення хвороби.
Дослідники виявили ДНК Yersinia pestis у кістках одомашненої вівці з поселення Аркаїм на Південному Уралі. Тварина жила близько 4000 років тому. Це перший задокументований випадок зараження тварини чумою бронзового віку. Знахідка вказує на роль худоби як проміжного ланцюга передачі.
Археолог Тейлор Гермес зазначає: «Це був перший випадок, коли ми виявили геном Yersinia pestis у зразку, що не належав людині». Він підкреслює, що відкриття стало можливим завдяки аналізу давньої ДНК худоби. Такі зразки часто містять сліди патогенів. Це відкриває нові можливості для палеоепідеміології.
Аналіз показав, що поширення чуми не обмежувалося міграціями людей. «Це мало бути щось більше, ніж пересування людей», — пояснює Гермес. Вчені припускають взаємодію між людьми, худобою та природними резервуарами. Такими резервуарами могли бути гризуни степів або інші тварини.
Результати пов’язують спалахи чуми з розвитком скотарства і мобільного способу життя культури Сінташта. Зростання стад і активні переміщення підвищували ризик контактів із збудником. Це демонструє, як економічні зміни впливають на епідемії. Дослідження опубліковане в журналі Cell .
Вчені вперше виявили чуму бронзової доби вівці з’явилася спочатку на Цікавості.
