2849
Психологічні та кримінальні трилери мають унікальну здатність повністю захоплювати нашу увагу, змушуючи ставити під сумнів найнадійніші речі: від мотивів близьких людей до самої ідеї справедливості. У цій добірці ми зібрали шість фільмів, які змушують глядачів не просто спостерігати за історією, а й активно розгадувати разом із героями складні та часто моторошні головоломки та переосмислювати саму природу добра і зла.
«Загублена» (2014)
Якщо ви шукаєте ідеальний приклад трилера, який перетворює оповідь про зникнення на гостросоціальну сатиру та деконструкцію шлюбу, то це безперечно «Загублена» режисера Девіда Фінчера за однойменним бестселером Джилліан Флінн.
Історія розпочинається із того, що у день п’ятої річниці шлюбу зникає Емі Данн (Розамунд Пайк) – втілення ідеальної дружини. Головний підозрюваний – її чоловік, Нік Данн, якого зіграв Бен Аффлек. Але далі сюжет перетворюється на заплутаний лабіринт, де межі між жертвою і хижаком, правдою і медійною вигадкою повністю стираються.
У «Загубленій» Розамунд Пайк створила один із найбільш пам’ятних жіночих образів десятиліття, і не дивно, що її холодна, розважлива та багатогранна гра принесла акторці за цю роль номінацію на «Оскар».
«Жодного вибору» (2025)
Новий чорнокомедійний трилер культового південнокорейського режисера Пак Чхан Ука («Олдбой», «Служниця») наразі має ідеальний рейтинг — 100% «свіжості» на Rotten Tomatoes. І це — абсолютно заслужено.
Знятий за романом Дональда І. Вестлейка «Сокира», фільм «Жодного вибору» розповідає про чоловіка середніх років на ім’я Ю Ман Су, якого грає Лі Бьон Хон — загадковий Фронтмен із серіалу «Гра в кальмара». Ман Су понад чверть сторіччя пропрацював менеджером на паперовій фабриці, але одного дня його звільняють через скорочення штату. Після цього Ман Су місяцями ходить зі співбесіди на співбесіду, але все марно. І нарешті він вигадує доволі оригінальне рішення — «відкрити» для себе ідеальну вакансію, фізично усунувши того, хто обіймає цю посаду зараз, а також всіх можливих конкурентів у цій доволі вузькій професійній сфері.
Цей фільм, що ідеально поєднав напружений трилер і чорну комедію, є водночас і найсмішнішим, і, певно, найстрашнішим фільмом Пак Чхан Ука. Адже глядачам легко поставити самих себе на місце головного героя і замислитися — а що б вони зробили у такій ситуації, коли роботи і грошей нема, а тобі треба годувати сім’ю? А знайти власну відповідь на це запитання можна у кіно від 11 грудня, коли «Жодного вибору» стартує в українському прокаті.
«Дім, який побудував Джек» (2018)
Цей фільм точно не варто дивитися людям зі слабкими нервами, адже він є справжнім кінематографічним випробуванням та одним із найрадикальніших висловлювань знаного режисера-провокатора Ларса фон Трієра.
Структурно «Дім, який побудував Джек» поданий у форматі діалогу між серійним убивцею Джеком (Метт Діллон) та його таємничим супутником Верджем. Джек, якого ми спостерігаємо протягом п’яти інцидентів (і одного епілогу), розповідає про свої найкривавіші «твори мистецтва», вважаючи їх вищими формами естетики.
Метт Діллон представив Джека не просто як монстра, а як інтелектуала-соціопата, який бореться зі своєю обсесивно-компульсивною потребою в ідеальності. Фон Трієр, своєю чергою, використовує жахливі злочини Джека, щоб розмірковувати про природу мистецтва, гріха та спасіння, посилаючись на Данте та Гете, і навіть вставляючи в канву стрічки автобіографічні кадри. Фільм викликав значний резонанс на Каннському кінофестивалі: десятки глядачів покинули прем’єрний показ через відверто жорстокі сцени. Але саме завдяки своїй безапеляційній прямоті та філософській складності «Дім, який побудував Джек» – фільм-подорож у темні глибини розуму маніяка – залишається одним із найпотужніших і найбільш обговорюваних інтелектуальних трилерів десятиліття.
«Полонянки» (2013)
Цей трилер про пошук зниклих дітей, знятий Дені Вільневом, ставить перед глядачами нестерпні етичні дилеми. У центрі сюжету – зникнення на День подяки двох маленьких дівчаток у тихому пенсильванському містечку. Коли поліцейські на чолі з детективом Локі (Джейк Джилленгол) не можуть знайти доказів проти головного підозрюваного, батько однієї з дівчаток Келлер Довер (Г’ю Джекман) вирішує взяти правосуддя у власні руки.
Фільм досліджує тонку межу між законним гнівом і незаконним самосудом. Довер, керуючись відчаєм і релігійним фанатизмом, викрадає головного підозрюваного, якого звільнили через брак доказів, і завдає йому тортур. Цей сюжетний хід перетворює стрічку на похмуру інтенсивну драму про межі людської відплати та моральні жертви. Блискучі акторські роботи Джекмана та Джилленгола у поєднанні з похмурою, дощовою операторською роботою оскароносного Роджера Дікінса створюють гнітючу атмосферу безнадії, яка не відпускає до самого фіналу, роблячи «Полонянок» одним із найбільш впливових і напружених трилерів 2010-х.
«Таємне вікно» (2004)
«Найважливіше — кінець. Найважливіша частина розповіді», — розмірковує головний герой цього психологічного трилеру, заснованого на оповіданні Стівена Кінга «Таємне вікно, таємний сад».
Цей головний герой — Морт Рейні (Джонні Депп), письменник, чия творча криза збіглася з важким розлученням, змушуючи його ховатися від світу в усамітненій хатині на березі озера. Але його пошуки спокою та натхнення порушує таємничий незнайомець на ім’я Джон Шутер (Джон Туртурро), який з’являється на порозі та звинувачує Морта у плагіаті свого оповідання. З кожним днем погрози Шутера стають дедалі реальнішими та жорстокішими, перетворюючи життя Морта на нескінченний кошмар, де він більше не може відрізнити реальність від марення.
Режисер Девід Кепп (відомий за сценаріями до франшиз «Парк Юрського періоду», «Місія нездійсненна» та «Індіана Джонс») майстерно перетворив літературну параною Кінга на кінематографічну, де сюжетні повороти змушують постійно сумніватися у всьому, що ви бачите на екрані, а фінал є абсолютно непередбачуваним.
«Паразити» (2019)
Стрічка південнокорейського режисера Пон Чжун Хо розповідає про дві сім’ї: хитрих злиднів Кімів і неймовірно заможних, але наївних Паків. Завдяки хитрощам Кіми почергово проникають у життя Паків, вдаючи із себе висококваліфікованих найманих фахівців, і поступово намагаються привласнити собі це життя мрії.
«Паразити» стали справжнім культурологічним землетрусом, зібравши неймовірну кількість престижних кінонагород: «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю, премії «Золотий глобус» та BAFTA. А ще стрічка створила прецедент, ставши першою в історії неангломовною роботою, яка здобула «Оскар» у категорії «Найкращий фільм» — на додачу до статуеток за «Найкращу режисуру», «Найкращий міжнародний фільм» та «Найкращий оригінальний сценарій».
Цей шалений прорив на «Оскарі» «Паразитам» забезпечила оригінальність ідеї, висока режисерська й акторська майстерність і вибухова жанрова суміш, що в ідеальних пропорціях поєднала трилер, чорну комедію і гостру соціальну сатиру. Тобто — це той самий рецепт, за яким зроблений і новий південнокорейський кіногіт «Жодного вибору». Чи вдасться йому повторити успіх попередника? Побачимо. Але шанси є, адже «Жодного вибору» вже висунутий від Південної Кореї як кандидат на потрапляння до оскарівської номінації «Найкращий міжнародний фільм».
