2433
Супутники NASA виявили масивну гравітаційну аномалію в Атлантичному океані, яка збіглася в часі з різкою зміною магнітного поля Землі.
За допомогою супутникових даних NASA та Німецького аерокосмічного центру (DLR) дослідники виявили велику гравітаційну аномалію в Атлантичному океані. Ця дивна зміна гравітації збіглася в часі з різким і швидким зсувом геомагнітного поля планети, відомим як «геомагнітний поштовх» (geomagnetic jerk).
Про це пише IFLScience з посиланням на результати досліджень, проведених командою під керівництвом геофізика Шарлотти Гогн Гурантон із Паризького університету Сіте у Франції.
Збіг у часі: гравітація і магнетизм
Гравітаційні аномалії — це місця, де виміряна сила тяжіння відрізняється від очікуваної, ґрунтуючись на відомому розподілі маси під поверхнею. Для їх виявлення використовують супутники GRACE (Gravity Recovery and Climate Experiment), які вимірюють відстань між собою, фіксуючи, як зміни маси внизу прискорюють або уповільнюють їх.
Досліджуючи дані GRACE, команда виявила велику аномалію над східною частиною Атлантичного океану, яка існувала приблизно з 2006 по 2008 рік. Ця аномалія, що простягалася на 7000 кілометрів, характеризувалася різким градієнтом гравітації: область сильної гравітації знаходилася поряд з областю слабкої.
Аномалія збіглася в часі з глобальним «геомагнітним поштовхом» 2007 року. «Геомагнітні поштовхи» — це ніби раптова і несподівана «гикавка» в дуже повільному процесі постійної зміни магнітного поля Землі. Такі поштовки виникають у зовнішньому ядрі Землі і періодично фіксуються обсерваторіями по всьому світу.
Таємниця в глибині мантії
Спочатку вчені намагалися пояснити аномалію зрушеннями поверхневих вод, але цей підхід не дав результату. Зрештою, команда дійшла висновку, що причина, ймовірно, знаходиться значно глибше — на межі ядра та мантії (CMB).
«Аналізуючи часові ряди градієнтів гравітації, отриманих GRACE, ми виявили аномальний великомасштабний сигнал градієнта гравітації у східній частині Атлантичного океану… який не може бути повністю пояснений ні джерелами поверхневих вод, ні потоками рідини в ядрі,» — йдеться у статті команди.
