2435
Гроші винайшли для заміни систем бартерного обміну, що зрештою призвело до появи монет, паперових грошей та цифрових транзакцій. Однак нові дослідження свідчать, що ця історія є оманливою і що справжнє походження грошей корениться не в ринках.
Антрополог Роберт М. Розенсвіг з Університету в Олбані заперечив традиційну економічну теорію у своєму дослідженні. Вчений стверджує, що ранні фінансові системи були створені не для полегшення торгівлі, а для обліку зобов’язань, таких як податки та борги, пише Arkeonews.
Його аналіз зосереджений на стародавніх рахункових паличках — дерев’яних або кістяних інструментах, що використовувалися в Англії, Китаї та світі мая, — які показують, що гроші спочатку функціонували як метод бухгалтерського обліку, контрольований державами.
Як зазначає Розенсвіг, «історичні записи показують, що бартер не передує створенню фінансових грошей. Рахункові палички нагадують нам, що гроші — це не дефіцитний товар, а система обліку, що базується на політичній владі».
Самі рахункові палички є вражаючим прикладом для вивчення. В Англії, починаючи з XII століття, палички з ліщини, видані шерифами, використовувалися для обліку податкових платежів і навіть перетворилися на боргові інструменти.
Один зі збережених зразків, довжиною понад два метри, фіксує позику в розмірі 1,2 мільйона фунтів стерлінгів королю Вільяму III. У Китаї бамбукові палички, що датуються III століттям до н. е., використовувалися для обліку надходжень зерна та шовку, а Марко Поло спостерігав їх використання століттями пізніше.
У цивілізації мая археологи знаходили різьблені кістяні палички 600–900 років н. е., на яких фіксувалися данини у вигляді кукурудзи, текстилю та праці, а не прості торгові операції. Попри відсутність контактів між цими суспільствами, кожне з них самостійно розробило надзвичайно схожі методи обліку ресурсів.
Дослідження також пов’язує ці висновки з економічною теорією. Докази узгоджуються з чарталізмом, який розглядає гроші як одиницю обліку, підкріплену урядами через оподаткування та зобов’язання, а не як нейтральний засіб обміну.
Така інтерпретація ставить під сумнів давні твердження підручників про те, що бартер природно еволюціонував у гроші.
Наслідки для сьогодення є значними. Якщо гроші історично походять від урядів, а не від ринків, то політичні дебати щодо державних витрат, можливо, потребують переоцінки. Розенсвіг стверджує, що сучасні уряди, як емітенти валюти, не стикаються з тими ж бюджетними обмеженнями, що й домогосподарства.
Натомість вони спочатку витрачають, а потім використовують оподаткування для регулювання інфляції та попиту. Цей погляд підриває підходи, спрямовані на жорстку економію, і демонструє потенціал держав підтримувати громадян під час економічного спаду шляхом інвестицій в інфраструктуру, соціальні програми та заходи з надання допомоги.
Переосмислюючи гроші як політичний інструмент, а не ринковий винахід, антропологія пропонує нові уявлення про те, як суспільства управляють ресурсами. Розенсвіг робить висновок, що розуміння походження грошей є не лише питанням історії, а й має сучасне значення: те, як ми інтерпретуємо минуле, формує політику, яку ми обираємо для майбутнього.
