435
На супутнику Юпітера Європа можуть існувати гідротермальні джерела, здатні підтримувати життя протягом мільярдів років. До такого висновку дійшла група американських дослідників з Університету Каліфорнії в Санта-Крузі. Вчені змоделювали поведінку низькотемпературних джерел у підльодових океанах крижаних місяців Юпітера та Сатурна — зокрема Європи й Енцелада. Це відкриття суттєво розширює перспективи виявлення життя за межами Землі.
Гідротермальні джерела — це потужне джерело тепла та хімічної енергії, які на нашій планеті відіграли ключову роль у формуванні життя. Раніше основна увага зосереджувалась на вивченні так званих «чорних курців» — надгарячих джерел, пов’язаних із вулканічною активністю. Однак для супутників, як-от Європа, які не мають розпечених ядер, їхнє довготривале існування ставилося під сумнів.
Нові моделі показали, що низькотемпературні джерела, аналогічні тим, що існують на дні Тихого океану поблизу хребта Хуана де Фуки, можуть зберігатися навіть в умовах низької гравітації та обмеженої геотермальної енергії. На Землі такі джерела відповідають за чверть тепловтрат океану, й обсяг води, що циркулює через них, еквівалентний усім річкам і струмкам на планеті. Аналогічні процеси, ймовірно, можуть відбуватися й на Європі, але в умовах нижчої гравітації це навіть сприяє більшому нагріванню води.
Дослідження змоделювало циркуляцію води через кам’янисту мантію супутників на глибину до 50 км, де вона повільно нагрівається й виходить назад через підводні «димарі». Цей процес створює середовище зі стабільною температурою й зміненою хімією, що є потенційно сприятливим для виникнення життя. При цьому моделювання підтверджує, що такі гідротермальні системи могли функціонувати протягом часу, порівнянного з еволюцією життя на Землі.
Це відкриття суттєво посилює аргументи на користь дослідження Європи та Енцелада в пошуках життя. Воно також може вплинути на майбутні місії, які розглядатимуть ці супутники як ключові цілі в межах астробіологічних програм NASA та ESA.
Дослідження опубліковане в Journal of Geophysical Research: Planets.
На супутнику Юпітера Європа можуть існувати гідротермальні джерела, здатні підтримувати життя протягом мільярдів років. До такого висновку дійшла група американських дослідників з Університету Каліфорнії в Санта-Крузі. Вчені змоделювали поведінку низькотемпературних джерел у підльодових океанах крижаних місяців Юпітера та Сатурна — зокрема Європи й Енцелада. Це відкриття суттєво розширює перспективи виявлення життя за межами Землі.
Гідротермальні джерела — це потужне джерело тепла та хімічної енергії, які на нашій планеті відіграли ключову роль у формуванні життя. Раніше основна увага зосереджувалась на вивченні так званих «чорних курців» — надгарячих джерел, пов’язаних із вулканічною активністю. Однак для супутників, як-от Європа, які не мають розпечених ядер, їхнє довготривале існування ставилося під сумнів.
Нові моделі показали, що низькотемпературні джерела, аналогічні тим, що існують на дні Тихого океану поблизу хребта Хуана де Фуки, можуть зберігатися навіть в умовах низької гравітації та обмеженої геотермальної енергії. На Землі такі джерела відповідають за чверть тепловтрат океану, й обсяг води, що циркулює через них, еквівалентний усім річкам і струмкам на планеті. Аналогічні процеси, ймовірно, можуть відбуватися й на Європі, але в умовах нижчої гравітації це навіть сприяє більшому нагріванню води.
Дослідження змоделювало циркуляцію води через кам’янисту мантію супутників на глибину до 50 км, де вона повільно нагрівається й виходить назад через підводні «димарі». Цей процес створює середовище зі стабільною температурою й зміненою хімією, що є потенційно сприятливим для виникнення життя. При цьому моделювання підтверджує, що такі гідротермальні системи могли функціонувати протягом часу, порівнянного з еволюцією життя на Землі.
Це відкриття суттєво посилює аргументи на користь дослідження Європи та Енцелада в пошуках життя. Воно також може вплинути на майбутні місії, які розглядатимуть ці супутники як ключові цілі в межах астробіологічних програм NASA та ESA.
Дослідження опубліковане в Journal of Geophysical Research: Planets.
