4271
Чи може соціальна держава вижити у нових реаліях?
У ХХ столітті ідея соціальної держави стала фундаментом розвитку багатьох демократичних країн. Проте у XXI столітті, на тлі цифрової трансформації, економічної турбулентності та військових конфліктів, ця модель зазнає серйозних випробувань. Чи здатна вона вижити? Чи можливо адаптувати її до нових глобальних умов? Відповіді на ці питання шукає докторка юридичних наук Андріанна Бадида у своєму дослідженні «Соціальна держава в умовах глобалізації: теоретичні та порівняльно-правові аспекти»
Що таке соціальна держава?
Соціальна держава – це модель, у якій влада бере на себе відповідальність за соціальний захист громадян через розвинуту систему охорони здоров’я, освіти, пенсійного забезпечення та соціальних виплат. Це не просто набір заходів, а цілісна філософія державного управління, що передбачає економічну рівність і високі стандарти життя.
Однак у реальному світі держава не існує у вакуумі. Вона змушена адаптуватися до глобальних ринків, міграційних процесів, технологічних інновацій та навіть геополітичних загроз. Саме ці процеси детально аналізує Андріанна Бадида у своїй монографії, визначаючи, які країни здатні зберегти соціальну модель, а які змушені її трансформувати.
Глобалізація: підтримка чи виклик для соціальної політики? Глобалізація створює нові можливості для економічного зростання та розвитку технологій, але водночас підриває традиційну соціальну політику. Уряди змушені конкурувати за інвесторів, знижувати податки, а отже – скорочувати соціальні видатки.
Основні виклики для соціальної держави в умовах глобалізації:
📉 Фінансова нестабільність – у багатьох країнах соціальні програми фінансуються через високі податки. Проте конкуренція за інвесторів змушує уряди знижувати податковий тиск, скорочуючи соціальні витрати.
🚀 Автоматизація та штучний інтелект – традиційні робочі місця зникають, що ускладнює наповнення бюджету соціальних програм.
🌍 Міграція – соціальні системи Європи переживають колосальне навантаження через потоки мігрантів, що ставить питання: чи має держава зобов’язання забезпечувати однаковий соціальний захист громадянам та новоприбулим?
🔄 Неоліберальні реформи – багато держав зменшують обсяг соціальних програм, переходячи до ринкових механізмів, що підвищує рівень нерівності.
Франція, Швеція, Німеччина – як працюють їхні моделі?
Докторка Бадида аналізує три ключові моделі соціальної держави, які існують у світі, та їхню здатність адаптуватися до сучасних викликів.
1️⃣ Французька модель (етатистська) – висока роль держави, жорстке регулювання соціальних стандартів. Франція зберігає потужну систему соціального захисту, проте стикається з дефіцитом бюджету та протестами через спроби скорочення пенсійного віку.
2️⃣ Шведська модель (скандинавська) – поєднання високих податків та ефективного розподілу соціальних благ. Однак останнім часом спостерігається криза через збільшення навантаження на соціальну систему через міграцію та економічну нестабільність.
3️⃣ Німецька модель (консервативна) – побудована на поєднанні ринкової економіки та державного регулювання. Німеччина демонструє стійкість, але змушена реформувати систему соціального захисту через демографічні зміни.
Український контекст: чи можлива соціальна держава у воєнний час?
Україна сьогодні проходить один із найсерйозніших викликів у своїй історії. Війна, економічна нестабільність та масові переміщення населення створюють безпрецедентний тиск на державу.
Чи може Україна залишатися соціальною державою в умовах війни? На думку Андріанни Бадиди, відповідь залежить від таких факторів:
✅ Оптимізація соціальних витрат – не просто скорочення допомоги, а її ефективний перерозподіл на користь найбільш уразливих верств населення.
✅ Європейська інтеграція – імплементація найкращих європейських практик у соціальній політиці.
✅ Стратегія післявоєнного відновлення – правильне поєднання соціальних інвестицій і ринкових механізмів, що забезпечить довгострокову стабільність.
Що далі?
Результати дослідження Андріанни Бадиди доводять: соціальна держава не є реліктом минулого, але потребує глибокої модернізації.
Ключові сценарії розвитку:
Скорочення соціальних програм – ризик, який призведе до зростання нерівності та політичної нестабільності.
Інноваційні соціальні механізми – держави, що будуть використовувати нові форми соціального захисту (базовий дохід, цифрові субсидії, стимулювання працевлаштування), мають шанс адаптуватися.
Європейська інтеграція України – можливість впровадження кращих соціальних стандартів, але водночас ризик нових викликів, пов’язаних із глобалізацією.
Висновок
Дослідження Андріанни Бадиди демонструє, що соціальна держава не є ілюзією чи пережитком минулого. Вона може й повинна адаптуватися до нових реалій. У XXI столітті головне питання не в тому, чи потрібна соціальна держава, а в тому, як зробити її стійкою та ефективною.
Якщо держави не знайдуть відповіді на ці виклики, ризик розпаду соціальних систем може стати новою глобальною кризою, наслідки якої відчують усі – від України до США.
